БарилоА.С. МОВНИЙ ЕТИКЕТ І МОВНА ЕТИКЕТНА ПОВЕДІНКА У СФЕРІ ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ

Життя людини в суспільстві регламентоване системою різних правил, законів. Правила соціальної поведінки людини, які виробилися впродовж усієї культурної еволюції людства й ураховують його соціально-історичний досвід, становлять зміст поняття «етикет» [1].
Етикет (від франц. еtiquette, від флам. steeken – встромляти) – вироблені суспільством норми поведінки. За ступенем ритуалізації поведінки виділяють різні види етикету:
1. Повсякденний. 2. Оказіональний. 3. Святковий.
Етикет має багаторівневу будову:
- вербальний (словесний) рівень (етикетні вислови привітання, прощання, подяки, вибачення тощо);
- паралінгвістичний рівень (темп мовлення, гучність, інтонація);
- кінетичний рівень (жести, міміка, пози);
- проксемічний рівень (стандартні дистанції спілкування, почесне місце для гостей тощо).
Мовленнєвий етикет – це національно-специфічні правила мовленнєвої поведінки, які реалізуються в системі стійких формул і висловів, що рекомендуються для висловлення подяки, прощання тощо в різних ситуаціях увічливого контакту зі співбесідником, зокрема, під час привітання, знайомства, звертання тощо [1].
Нині, у період активної розбудови української державності, до майбутніх фахівців висуваються високі вимоги, які полягають не лише в досконалому знанні фаху, а й у високому рівні володіння українською мовою, вільному користуванні нею в усіх галузях, особливо в науковому та офіційно-діловому стилях. Знання правил мовленнєвого етикету виступає не тільки показником зовнішньої культури людини, але й має безпосередній вплив на формування її особистості, на виховання високої моралі, духовності.
За умовами та змістом ситуації спілкування в системі українського мовленнєвого етикету розрізняють 15 видів стійких мовних висловів:
1. Звертання. 2. Вітання. 3. Знайомство. 4. Запрошення. 5. Прохання.
6. Вибачення. 7. Згода. 8. Незгода. 9. Скарга. 10. Втішання. 11. Комплімент. 12. Несхвалення. 13. Побажання. 14. Вдячність. 15. Прощання.
У європейському культурному ареалі виділяють п'ять видів тональностей спілкування:
1. Висока. 2. Нейтральна. 3. Звичайна. 4. Фамільярна. 5. Вульгарна.
Висока тональність спілкування характерна для зустрічей на найвищому рівні (урочисті збори, засідання, презентації, ювілейні заходи, прес-конференції, брифінги тощо); нейтральна тональність панує у сфері офіційних установ під час спілкування з колегами, співробітниками; звичайна тональність реалізується в сфері побуту (магазин, майстерня, пошта, транспорт тощо); фамільярна – у сім'ї, дружньому товаристві; вульгарна – у соціально неконтрольованих ситуаціях і перебуває за межею літературної мови [1].
Мовний етикет залежить від соціального статусу суб'єкта й адресата спілкування, їх фаху, віку, статі, характеру, віросповідання. Мовний етикет – це своєрідний механізм, за допомогою якого може відбутися ефективне спілкування.
Якщо ми під час розповіді уживаємо професіоналізми, терміни, які не розуміють слухачі, то це порушення мовленнєвого етикету, а не мовного. Мовленнєвий етикет – поняття ширше, ніж мовний етикет, і має індивідуальний характер. Мовець вибирає із системи словесних формул найбільш потрібну, зважаючи на її цінність [3].
Для кожної стандартної ситуації професійного спілкування існує впорядкована сукупність знаків уваги, вираження шаноби (тобто парадигма). Феномен людського спілкування є явищем складним, санкритичним. У ньому тісно переплетені соціальні, психологічні та мовні чинники. В офіційному спілкуванні особливе значення мають ті види мовленнєвого етикету, які представляють категорію ввічливості, а саме: звертання, вітання, прощання, подяка, вибачення, прохання [2].
Найголовніші вимоги мовного етикету – увічливість, чемність, уважність і стриманість. Більшість правил є неписаними, але їх слід дотримуватися: невимушене, доброзичливе, уважне повсякденне ставлення до інших, незалежно від їх посад чи службового становища, увага до жінок, повага до старших.
Уміння спілкуватися мовою професійного спілкування сприяє швидкому засвоєнню спеціальних дисциплін, підвищує ефективність праці, допомагає орієнтуватися в професійній діяльності та ділових контактах. Досконале спілкування спроможне стати ключем до успіху в суспільстві та на етапах досягнення професійної кар'єри, тоді як неправильність його є причиною багатьох конфліктів між людьми. Подолати перепони на шляху до взаєморозуміння та визнання допомагає ретельне дотримання правил лінгвоетикету [1].
Список використаних джерел
1. Зоряна Мацюк. Українська мова професійного спілкування : навч. посібник / Зоряна Мацюк, Ніна Станкевич. – 2-ге вид. – К. : Каравела, 2007. – 352 с.
2. Бутенко Л.В. Мовлення ділових людей на нарадах, засіданнях, зборах: навч. посіб. / Бутенко Л.В. – 2-е вид., доп. і випр. – Алчевськ: ДГМІ, 2003. – 253с.
3. Шевчук С.В. Українська мова за професійним спрямуванням: підручник / С.В. Шевчук, І.В. Клименко. – 2-ге вид., виправ і доп. – К.: Алерта, 2011. – 696 с.