Осадченко І.І. ДИДАКТИЧНІ ПРИНЦИПИ ВИКЛАДАЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У КОНТЕКСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЇ РЕСУРСНО-ОРІЄНТОВАНОГО НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ

Осадченко Інна Іванівна
доктор педагогічних наук, професор, Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, osadchenkoinna1@gmail.com

ДИДАКТИЧНІ ПРИНЦИПИ ВИКЛАДАЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У КОНТЕКСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЇ РЕСУРСНО-ОРІЄНТОВАНОГО НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ

Наскрізний технологічний процес як парадигмальне явище сучасної вищої освіти спонукає викладачів не лише до обов’язковості застосування сучасних технологій навчання, адекватного вибору найоптимальніших з них, а й до переоцінки принципів викладацької діяльності. Отже, актуалізується два наскрізних питання: вибір викладачем технології навчання студентів у закладах вищої освіти як стратегії освітньої діяльності та вибір принципів організації й реалізації цього процесу.
Аналіз наукових джерел (С. Бекер, А. Брінклі, Б. Десантс, В. Майкельніс, Ю. Одет, О. Сидоренко, М. Флемм та ін.) та емпіричного матеріалу дозволив нам констатувати, що ефективність діяльності викладача в умовах застосування сучасних технологій навчання, зокрема – технологій ресурсно-орієнтованого навчання, залежить від дотримання ним певних дидактичних принципів:
1. Професійної компетентності, адже рівень освіти загалом залежить від якості навчання, оскільки викладач – своєрідний «медіум знань», адже презентує теорію певної дисципліни через призму власної практики. Застосовуючи технології ресурсно-орієнтованого навчання, викладач апріорі має бути компетентним, з інформаційно-комунікаційної точки зору, та тренером, тому що тренінг, за умови очного навчання, (інструктаж → показ → тренування → виконання під контролем → самостійна робота) – основна форма навчального заняття у контексті таких технологій. Водночас дистанційні форми навчання також передбачають тренінговий тип співпраці зі студентами у вигляді письмових інструктажів з подальшим консультаційним супроводом самостійної навчальної діяльності.
2. Дидактичної забезпеченості та різноманітності: необхідні не лише знання та уміння застосовувати інформаційно-технологічні, технічні прийоми, а насамперед, знання викладачем суттєвої різниці між технологією та методикою з набуванням наступного уміння перетворювати методику у ефективну технологію. Загалом технології ресурсно-орієнтованого навчання передбачають одним із основних критеріїв – якісне ресурсне забезпечення навчального процесу.
3. Співпраці. Як демонструє практика, небажання викладачів закладів вищої освіти діяти згідно із принципом співпраці зі студентами, заангажовується обґрунтуванням необхідності жорсткої дисципліни на очних заняттях, яку так складно утримати в умовах застосування активних методів навчання. У цьому випадку поняття «співпраця» ототожнюється із поняттям «панібратство»: викладачі не стільки бояться набути недисциплінованості на занятті, скільки бояться втратити свій статус «головнокомандуючого» у навчанні. У процесі дистанційного навчання викладачі, попри і так наявну фізичну дистанцію, забувають, що зворотний зв'язок зі студентом – не лише метод консультаційної навчальної допомоги, а й спосіб дистанційного створення психологічно-комфортного освітнього середовища.
4. Творчості, який полягає у тому, що, застосовуючи технології ресурсно-орієнтованого навчання, викладач, за відсутності методичних посібників зокрема, і вимушений, і зобов’язаний бути творчим.
5. Адаптивності. Адаптація технології ресурсно-орієнтованого навчання до студентів має відбуватися шляхом пошуку ефективного методу їх стимулювання до активної діяльності, самостійної роботи. Природно, що 100%-го адаптування технологічного матеріалу до студентських здібностей та потреб – неможливе. Проте, педагогічна наука завжди орієнтувалася на середньостатистичні показники результативності процесу, що достатньо реально та перспективно у цьому випадку.
6. Модеративності (модератор – той, хто стимулює, виконує функції коментатора, диктора, інтерв’юера), який виявляється у майстерності володіння аудиторією студентів / студента наживо чи дистанційно, що виявляється у динамізмі тренінгової організації моментального поточного аналізу того, що відбувається, з наступною мобільною модифікацією запланованої конструкції заняття. Цей принцип, вважаємо, за своєю сутністю об’єднує усі інші та є ключовим у контексті застосування сучасних технологій навчання: модерація однозначно передбачає постійний творчий процес (в умовах заняття, переважно, інсайтний) застосування адаптованого дидактичного арсеналу, створюючи та утримуючи позитивну психологічну атмосферу як передумову для співпраці зі студентами, що і є критерієм професійної викладацької майстерності.
Таким чином, викладачам вищої педагогічної школи для ефективного застосування технології ресурсно-орієнтованого навчання необхідно дотримуватися таких дидактичних принципів: професійної компетентності, дидактичного забезпечення та різноманітності, співпраці, творчості, адаптивності, модеративності. Тільки доцільне дотримання викладачем цих принципів забезпечить якісно вищій рівень навчання студентів.
Водночас подальшого дослідження потребує питання виокремлення та характеристики дидактичних умов застосування технології ресурсно-орієнтованого навчання у закладах вищої освіти педагогічного спрямування.
Список використаних джерел
1. Мистецтво бути викладачем: Практ. посіб. / А. Брінклі, Б. Десантс, М. Флемм та ін. За ред. О.І. Сидоренка. – К.: Навчально-методичний центр «Консорціум із удосконалення менеджмент-освіти в Україні», 2003. – 144 с.
2. Одет Ю.Дж., Бекер С., Майкельніс В.М., Сидоренко О.І. Використання нових методів викладання для вдосконалення навчального процесу // Ситуаційна методика навчання: теорія і практика / Упор. О. Сидоренко, В. Чуба. – К.: Центр інновацій та розвитку, 2001. – С. 23–28.