Гриньова М.В., Кононец Н.В. САМОРЕГУЛЯЦІЯ ЯК ОСНОВА РЕСУРСНО-ОРІЄНТОВАНОГО НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ У ВИЩІЙ ШКОЛІ

Гриньова Марина Вікторівна
член-кореспондент НАПН України, доктор педагогічних наук, професор, декан природничого факультету, Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка, grinovamv@gmail.com

Кононец Наталія Василівна
доктор педагогічних наук, викладач-методист, Коледж управління, економіки і права Полтавської державної аграрної академії, natalkapoltava@ukr.net

САМОРЕГУЛЯЦІЯ ЯК ОСНОВА РЕСУРСНО-ОРІЄНТОВАНОГО НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ У ВИЩІЙ ШКОЛІ

Відповідно до Закону України «Про вищу освіту» (2014 р.) державна політика у сфері вищої освіти ґрунтується на принципах: доступності вищої освіти; міжнародної інтеграції та інтеграції системи вищої освіти України у Європейській простір вищої освіти за умови збереження і розвитку досягнень та прогресивних традицій національної вищої школи; відкритості формування структури і обсягу освітньої та професійної підготовки фахівців з вищою освітою; сприяння сталому розвитку суспільства шляхом підготовки конкурентоспроможного фахівця та створення умов для освіти упродовж усього життя. Але слід зазначити, що використати сприятливі умови для освіти упродовж усього життя зможе лише той студент, який свідомо прагне постійно здобувати нові знання, вдосконалювати свої професійні компетентності, є активним пошукувачем і дослідником сучасного інформаційного середовища, підвищує інтелектуальний та творчий потенціал за рахунок самоорганізації, здатний ставити перед собою цілі та досягати їх, самостійно приймати відповідальні рішення, тобто мати високий ступінь саморегуляції.
Сучасні психолого-педагогічні дослідження свідчать, що одним з найважливіших психологічних чинників, які впливають на ефективність діяльності людини, є здатність до саморегуляції як до переважно усвідомленого, цілеспрямованого планування, побудови та перетворення суб’єктом власних дій та вчинків, стратегії життєдіяльності загалом відповідно до актуальних потреб, мотивів, особистісно значущих цілей, спрямованості [2]. Саморегуляцію визначають як цілісну систему психічних засобів, за допомогою яких людина здатна керувати своєю цілеспрямованою активністю, і самостійна пізнавальна діяльність у цьому контексті розглядається як одна із важливих складових життєдіяльності особистості.
Ресурсно-орієнтоване навчання (РОН) розглядається як цілісний динамічний процес організації і стимулювання самостійної пізнавальної діяльності студентів з оволодіння навичками активного перетворення інформаційного середовища, який передбачає оптимальне використання тандемом "студент-викладач" консолідованих кадрових, матеріально-технічних, навчально-методичних, фінансових та інформаційних ресурсів. Самостійна пізнавальна діяльність (СПД) студентів трактується як комплекс дидактично передбачених зусиль, які збагачують інтелектуальну чутливість та сприяють поглибленому самостійному пошуку під керівництвом викладача тієї інформації (знань), котра "працює" на фаховий досвід (вміння та навички) та подальше професійне самовдосконалення.
Слід зазначити, що суть СПД органічно пов’язана з поняттям саморегуляції навчальної діяльності – вмінні студента бачити кінцеву мету діяльності, самостійно знаходити шляхи її досягнення і домагатися здійснення. Результатом саморегуляції є формування у студента цілеспрямованості, організованості, уміння володіти собою в будь-якій ситуації. Наші дослідження доводять, що лише саморегуляція є рушійною силою процесу РОН, а отже, й формування у студентів СПД, оскільки вона сприяє переходу на рівень творчої активності й розвитку особистості, що забезпечує студентам оволодіння процедурами цілісного процесу навчання [4].
Логічним є виокремлення принципу саморегуляції як одного з основоположних принципів РОН студентів, який полягає у використанні студентом різних засобів навчання, які сприятимуть оволодінню засобами виконання навчальних операцій таким чином, що будь-яка зміна умов завдання, зустріч з ускладненням спричиняла включення таких механізмів мислення, які призводять до самостійного розв’язку завдання чи проблеми. Саморегуляція є вищим ступенем діяльності студента у процесі навчання, коли вміння виконувати навчальні операції перетворюється на навички і послідовність їх здійснюється автоматично. Цей принцип є орієнтацією студента на те, щоб вони завжди налаштовували себе на успіх: у навчанні, у житті, у майбутній професійній діяльності.
Саморегуляція має структуру, єдину для всіх видів діяльності, і складається з таких компонентів: мети діяльності, моделі значущих умов, програми дій, оцінки результатів та їхньої корекції [1].
Пропонуємо алгоритм управління процесом РОН студентів згідно з компонентами саморегуляції навчальної діяльності (рис. 1).
1. Мета. Визначте мету навчальної діяльності студента (найкраще, якщо студент уміє сам визначати мету, а завдання викладача – навчити його робити це самостійно). Окресліть проблему. Чітко уявіть головну мету навчальної діяльності (результат). Розберіться, чи потрібна студентові допомога (консультація, порада, пошук інформації тощо).
2. Модель значущих умов. Навчайте своїх студентів у процесі навчальної діяльності діяти за такими кроками:
 Сформулюйте завдання, проаналізуйте наявні ресурси, які можна задіяти для його виконання (людські, фінансові, матеріально-технічні, навчально-методичні та інформаційні ресурси).
 Зберіть потрібну інформацію, якої не вистачає для розв’язування завдання.
 Шукайте інформацію, використовуючи для цього якомога більше інформаційних ресурсів.
 Обміркуйте якомога більше варіантів розв’язування завдання, спробуйте знайти оптимальний.
 Проаналізуйте всі ці варіанти (плюси, мінуси). Доцільним є використання SWOT-аналізу.
 Виберіть основний варіант. Прорахуйте запасні варіанти.
 Уявіть найгірший результат, який реально може бути за умови невдачі в усіх варіантах.
 Задайте собі питання: для чого я це роблю? Що мені дасть успішний розв’язок завдання? Які уміння, навички я отримаю? Чи зможу їх використати у майбутній професійній діяльності?
3. Програма дій. Вибравши основний шлях розв’язування завдання, забудьте про всі інші. Складіть план дій (з термінами). Заохочуйте, мотивуйте, налаштовуйте себе. Починайте рішуче діяти за планом.
4. Оцінка і корекція результатів. Перевіряйте правильність дій (щоб, за потреби, змінити їх тактику чи техніку).


Рис. 1. Алгоритм управління процесом РОН студентів згідно з компонентами саморегуляції навчальної діяльності

Як бачимо з рисунку 1, цей алгоритм є циклічними, оскільки результати оцінки розв’язування завдання може привести до постановки нової мети навчальної діяльності.
Наголосимо, що модель значущих умов доцільно будувати на основі кайдзен-технології як педагогічної технології РОН – системного методу створення, застосування і визначення всього процесу навчання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів та їх взаємодії, що ставить своїм завданням досягнення складних цілей, оптимізацію форм навчання, розвиває творчість як студентів, так і викладачів та приводить до запланованих результатів. Фактично, кайдзен-технологія є оптимальним способом досягнення цілей у заданих умовах. Її суть полягає у безперервному вдосконаленні форм, методів і засобів навчання, а також у простоті кроків, які приводять до результатів від виконання кожного з поставлених завдань перед студентом.
Основа кайдзен-технології – напрямні питання або кайдзен-питання, які потрібно періодично ставити собі. При цьому самі питання ранжуються за їх величиною: від маленьких, на які студент може витратити не більше 30 секунд, на кшталт: "Яке домашнє завдання мені слід вивчити на завтра?", до великих, в яких відображається сенс нашого життя: "Що я хотів би робити, щоб відчувати задоволення від навчання (майбутньої роботи)?". Великі питання потрібні для того, щоб окреслювати напрям руху, а маленькі – безпосередньо для роботи над метою. Щоб зрозуміти, як діє кайдзен, особливо важливо оволодіти мистецтвом задавати невеликі, але точні питання [3].
Зазначимо, що кайдзен-технологія буде ефективною у застосуванні не лише для навчання студентів, але й для викладачів вищої школи у процесі підготовки до занять. Кожен викладач, який задає собі велику кількість кайдзен-питань, зможе вдосконалити свої авторські методичні системи, запропонує кращі форми і засоби для навчання, стимулюватиме себе до пошуку нового, відтак зможе розвивати власну креативність, підвищити педагогічну майстерність, перейти на вищий ступінь саморегуляції власної діяльності.
Формування навичок саморегуляції навчальної діяльності студента допоможе втілити в освітній процес головну ідею РОН – навчити студента вчитися завжди, розвинути потребу в отриманні знань, сформувати вміння здобувати знання самостійно, створивши комфортні умови для навчання кожного студента [4].
Список використаних джерел
1. Гриньова М. В. (2008). Саморегуляція. Полтава: АСМІ. 268 с.
2. Гриньова М. В. (2010). Теоретичні основи дослідження змісту саморегуляції діяльності людини. Витоки педагогічної майстерності. Серія : Педагогічні науки. Вип. 7. С. 73–77.
3. Кононец Н. В. (2015). Кайдзен-технологія як педагогічна технологія ресурсно-орієнтованого навчання. Гуманітарний вісник ДВНЗ "Переяслав-Хмельницький державний педагогічний ун-т імені Григорія Сковороди". Додаток 1 до Вип.35, Том ІХ(60): Темат. вип. "Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору". К.: Гнозис. С. 147–154.
4. Кононец Н. В. (2016). Дидактичні основи ресурсно-орієнтованого навчання дисциплін комп’ютерного циклу студентів аграрних коледжів: дис. ... доктора пед. наук. Полтава. 473 с.