Пилипенко Л.О. ОСОБЛИВОСТІ ЧИТАННЯ ЛЕКЦІЇ З МАТЕМАТИКИ У ПРОЦЕСІ РЕСУРСНО-ОРІЄНТОВАНОГО НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ

Пилипенко Людмила Олександрівна
викладач математики, спеціаліст вищої категорії, Коледж управління, економіки і права Полтавської державної аграрної академії, puras.lyuda@gmail.com

ОСОБЛИВОСТІ ЧИТАННЯ ЛЕКЦІЇ З МАТЕМАТИКИ У ПРОЦЕСІ РЕСУРСНО-ОРІЄНТОВАНОГО НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ

У кожній лекції з математики визначальним є зміст. Мова не повинна бути складною, говорити потрібно просто, переконливо, відверто, зрозуміло. Залежно від мети лекції коригується структура і метод подачі матеріалу, уточняється план, відбираються необхідні аргументи. Досвідчені лектори прагнуть завчасно врахувати склад, рівень та інтереси студентів, їх настрій і можливу реакцію.
Лекції з математики, на нашу думку, доцільно проводити з використанням методу «опорної бази», який базується на концепції базового нагромадження з кожного питання найбільш важливого матеріалу з метою підвищення продуктивності процесу навчання. Основні принципи цього методу: виклад матеріалу великими часовими «порціями»; повторення викладеного кілька разів; зворотний зв'язок з аудиторією у вигляді обговорення матеріалу.
Для реалізації цих принципів необхідно, щоб кожна чергова лекція починалася з короткого змістовного огляду раніше викладеного лекційного матеріалу — математичних міні-вікторин, з метою оцінки вхідного контролю знань і повнішого засвоєння інформації. На це витрачається близько 5-7 хв.
Технологія проведення міні-вікторин будується з коротких запитань з можливістю швидких відповідей. При цьому доцільно заохочувати студентів балами рейтингу за правильні відповіді. Можливий варіант, коли викладач пропонує студентам самостійно готувати математичні міні-вікторини перед кожною лекцією по черзі.
Як зазначає В. Нагаєв, у лектора є три основні засоби впливу на студентську аудиторію:
1) лінгвістичні (зміст промови);
2) паралінгвістичні (темп, інтонація, модуляція голосу тощо);
3) кінетичні (жести, міміка, пози оратора).
У ході викладу лекційного матеріалу з математики доцільно стежити за дотриманням граматичних норм і слововживання; уникати канцеляризмів, шаблонів, адже вони ускладнюють сприйняття інформації і нерідко заплутують студентів; уважно стежити за правильністю словосполучень, уникати багатослівності, повторення сказаного близькими за змістом словами.
Викладач повинен актуалізувати особистісні ресурси: прагнути урізноманітнити свій лексичний запас, уникати штампів, ширше використовувати синоніми. При побудові пропозицій слід підбирати слова з властивою їм семантикою і стилістичними особливостями. Лектору важливо знати не тільки що сказати, але і як сказати. Наприклад, психологи відмічають, що зміною тону голосу лектор може подати на 40 % більше інформації.
Фахівці доводять, що приблизно третина слів оратора зайві. Тому прагніть уникнути зайвого багатослів'я і надмірної поспішності у викладенні матеріалу. Контролюйте темп і ритм мови. Оптимальним вважається темп зі швидкістю 120 слів за 1 хв.
Істотно на зміст виступу впливають паузи. За багатьма дослідженнями паузи становлять 10—15 % часу промови лектора. Паузи в ході виступу бувають різні: люфтпауза (для вдиху повітря), граматична (використовується для уважного читання текстової інформації), педагогічна (для осмислення і засвоєння інформації слухачами); «дірява» (лектор втратив хід мислення, забув інформацію або не знає, що сказати далі).
Що робити лекторові, якщо він втратив послідовність виступу? Якщо маємо «діряву» паузу, досвідчені лектори в такому випадку радять скористатися такими рекомендаціями:
• спокійно оголосіть невеличку перерву;
• зробіть короткі висновки з раніше викладеного матеріалу (наприклад: «Підводячи підсумки, дозвольте мені ще раз наголосити на таких важливих моментах...»);
• повторіть ще раз останнє речення (наприклад: «Хочу ще раз підкреслити, що...»);
• поставте питання студентам або запропонуйте їм задати питання Вам (наприклад: «Чи немає у вас запитань щодо викладеного матеріалу?»);
• перейдіть до наступного питання або змініть тему (наприклад: «Перейдемо до наступного питання...»);
• у вас повинен бути напоготові який-небудь жарт або цікава історія (наприклад: «Мені на думку спав один цікавий епізод...»);
• зверніться до своїх тез лекції – шпаргалки, презентації, ментальної карти лекції тощо [3].
На думку Н. Кононец, саме ментальна карта є синергією навчально-методичної картки заняття і конспекту лекції та дозволяє: відібрати з усього напрацьованого лектором матеріалу ті питання, задачі, вправи, які підходять саме для даної категорії студентів; позначити кольором важливі завдання, ресурси, моменти, на які слід звернути увагу; побачити ліміт часу, його запас і можливі зміни ходу лекції; відбирати завдання і послідовність їх виконання. Завдяки використанню спеціальних сервісів класу concept-mapping, які відкривають можливість спільного створення та редагування, цю карту можна створювати у ході проведення лекції разом зі студентами (за умови використання в аудиторії мультимедійного проектора та Інтернету) [2].
У ході лекції необхідно контролювати свою поведінку і стан студентів, оскільки вони взаємозалежні. Студенти дивляться на викладача, стежать за його зовнішністю, жестами і мімікою, тож необхідно прагнути говорити природнім, невимушеним голосом. Особливу увагу слід приділити жестикуляції. При цьому жести можуть бути логічними (визначені тим, що говориться) і емоційними. Уникайте механічних жестів: невиправдані і часті випади руками, енергійне і безглузде рубання повітря тощо. Позу під час виступу вибирайте стійку, але не одноманітну, щоб не стомлюватися.
Особливого уміння від лектора потребує виклад матеріалу по пам'яті або із зоровою опорою на текст (ментальна карта, презентація лекції, навчальні відеоуроки тощо). Засвоєння матеріалу слухачами в даному випадку порівняно з його зчитуванням збільшується у 3 рази.
Роблячи начерки виступу, врахуйте, що при нормальному темпі викладання можна прочитати текст із 30 рядків (комп'ютерний інтервал 1,5) за дві хвилини, а розповісти його – за три хвилини. Виступ не повинен бути перевантажений цифрами. До речі, цифровий матеріал варто зачитувати для більшої аргументованості. Висновки необхідно знати напам'ять.
Зверніть увагу на зворотній зв'язок безпосередньо на лекції – постійно контролюйте взаємодію з аудиторією. Учіться спостерігати за студентами, адже увага – ті єдині двері, через які проходить усе, що може бути сприйнято людиною. Про рівень залучення уваги студентської аудиторії говорить такий критерій: чим більше студенти зосереджені на вашій лекції, тим менше руху в аудиторії. Лектору важливо «завойовувати» увагу аудиторії й утримувати її, регулюючи вищевикладені аспекти виступу [3].
Слід поголитися з Н. Кононец, що сучасні лекції з математики мають бути ресурсно-орієнтованими, тобто структура лекції – інформаційно-проблемна, яка орієнтує на всебічне використання різноманітних інформаційних ресурсів при вивченні теми; характеризується максимальною інформаційною наповненістю; вирішує проблемне питання; сприяє поглибленій самостійній роботі студентів, орієнтує на розвиток їх пошукових та творчих здібностей [1].
Отже, сформулюємо ключові рекомендації для лектора, які сприятимуть оптимізації викладу лекційного матеріалу та більш ефективно реалізовуватимуть функції лекції з математики: прагніть не читати, а говорити; логічно будуйте думки і речення; визначайте послідовність і несуперечність суджень; підбирайте аргументовані факти і докази; будьте в гарному настрої і доброзичливі; приділяйте увагу ерудиції; контролюйте аудиторію; вмійте розпізнавати критичні моменти лекції; аналізуйте свій виступ; використовуйте ІКТ та різноманітні інформаційні ресурси (мультимедійні презентації, електронні ресурси, ментальні карти); прагніть виробити власний стиль викладання.
Список використаних джерел
1. Кононец Н. В. (2016). Дидактичні основи ресурсно-орієнтованого навчання дисциплін комп’ютерного циклу студентів аграрних коледжів: дис. ... доктора пед. наук. Полтава. 473 с.
2. Кононец Н.В. (2017). Ментальні карти або як зробити лекцію ефективною при ресурсно-орієнтованому навчанні дисциплін комп’ютерного циклу. Інновації в освіті: здобутки та перспективи : матеріали Міжнародної науково-практичної Інтернет-конференції. Умань. С. 72-75.
3. Нагаєв В. М. (2007). Методика викладання у вищій школі: навч. посібник. К.: Центр учбової літератури. 232 с.