Гук І.П. УПРОВАДЖЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ САМООРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ МЕДИЧНИХ КОЛЕДЖІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ «ІНОЗЕМНА МОВА (ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ)»

Гук Інна Павлівна
кандидат педагогічних наук, викладач-методист, Медичний коледж Харківського національного медичного університету, hukinna@ukr.net

УПРОВАДЖЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ САМООРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ МЕДИЧНИХ КОЛЕДЖІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ «ІНОЗЕМНА МОВА (ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ)»

Одним із пріоритетних завдань навчання студентів медичних коледжів є формування особистості майбутнього фахівця – суб’єкта навчальної діяльності, який уміє планувати діяльність, успішно навчатися, аналізувати власні досягнення, викорінювати недоліки, тобто здатний до самоорганізації власної навчально-пізнавальної діяльності. Саме в процесі самоорганізації навчально-пізнавальної діяльності студент усвідомлює й формує внутрішню мету, ураховує та виробляє ставлення до зовнішніх цілей і впливів, у результаті чого вони набувають для нього внутрішньої значущості. Це дає йому можливість надалі здійснювати вибір поведінки, визначати ступінь активності у відповідних практичних діях для реалізації навчальних цілей.
Технологію забезпечення самоорганізації навчально-пізнавальної діяльності студентів розглядаємо як сукупність педагогічних дій, операцій і процедур, яка, внаслідок упорядкованих професійних дій викладача при оптимальності ресурсів і зусиль усіх учасників педагогічного процесу, забезпечує здійснення самоорганізації навчально-пізнавальної діяльності студентів в освітньому процесі.
Метою вказаної технології є забезпечення високого рівня самоорганізації навчально-пізнавальної діяльності студентів медичних коледжів для отримання прогнозованого результату – підвищення якості навчання майбутніх медичних фахівців.
Зважаючи на зміст структурних компонентів самоорганізації навчально-пізнавальної діяльності студентів та особливостей організації самостійної діяльності студентів, запропонована технологія передбачає такі етапи: діагностико-моделювальний, стимулювально-настановний, когнітивно-процесуальний, праксеологічний, рефлексивно-коригувальний.
На підставі вивчення наукових джерел з цієї проблеми дійшли висновку, що одним із найважливіших складників діяльності є мотивація, яка визначається системою мотивів, або стимулів, що спонукає людину до конкретних форм діяльності або поведінки. Процес спонукання людини до здійснення певної діяльності, тих чи інших дій, вчинків, являє собою складний процес, який вимагає аналіз та оцінку альтернатив, вибору та прийняття рішень.
За даними досліджень, студенти коледжу характеризуються недостатньою стійкістю і диференційованістю мотиваційної сфери, невизначеністю життєвих планів і незавершеністю професійного самовизначення, слабкістю вольових процесів, однобічним домінуванням мотивів самоствердження.
Студент медичного навчального закладу відчуває потребу в оволодінні дисциплінами, що безпосередньо пов’язані з майбутньою професійною діяльністю, а саме дисциплінами природничо-наукового циклу та циклу професійної підготовки. Результати проведеного нами анкетування дозволяють зробити висновок, що студенти здійснюють підготовку до дисциплін гуманітарного циклу в останню чергу.
Як свідчать дослідження науковців, потреба в набутті знань з іноземної мови виникла за умови усвідомлення для життя і професійної діяльності сучасного фахівця. Інтерес до іноземної мови студентів немовних вищих навчальних закладів, обумовлений прагненням краще підготуватися до своєї професії, є стимулом до високих результатів успішності. За умов особистісно орієнтованого навчання іноземної мови у вищій школі передбачається визначення студентами місця іноземної мови у майбутній професійній діяльності. Студент буде мати мотивацію у вивченні цієї дисципліни, якщо він усвідомить його цінність, якщо він зрозуміє, що головним призначенням іноземної мови для нього є те, що вона є засобом задоволення його професійних потреб. Одним з вагомих негативних факторів студенти-медики визначають відсутність перспектив використання мови, проте фактор нестійкості інтересу до дисципліни чи взагалі відсутності інтересу складає порівняно невеликий показник.
З огляду на особливості вивчення іноземної мови у медичному навчальному закладі та наявність у студентів різних рівнів мотивації ми можемо констатувати, що традиційні форми навчальної діяльності не забезпечують формування комплексу необхідних мотивів для майбутніх фахівців медичної галузі. Отже, постає проблема пошуку засобів формування пізнавальної активності та позитивних мотивів у студентів з різними мотиваційними профілями.
Сучасним досягненням у галузі методики навчання іноземних мов для спеціальних цілей став такий висновок: оскільки іноземна мова по-різному знаходить своє застосування у різних ситуаціях спілкування спеціалістів різних професій, то, визначивши особливості типових ситуацій спілкування фахівців кожної конкретної галузі, можна моделювати процес їх реальної комунікації і, відібравши попередньо для цього необхідний мовний та мовленнєвий матеріал, звузити увесь широкий діапазон мови до конкретних потреб спеціалістів і цим полегшити процес оволодіння мовою для спеціальних цілей. Цей висновок викристалізувався у так званий ситуативний підхід до навчання іноземних мов для спеціальних цілей, що й продовжує домінувати в сучасній зарубіжній методиці. Екстралінгвістичні параметри комунікативної ситуації охоплюють соціальний статус людини, його роль як суб’єкта спілкування, характер і об’єкт діяльності.
У процесі дослідження з’ясовано, що високий рівень мотивації досягнення спонукає студентів до пошуку нової інформації, розвитку власних умінь та навичок, досягнення поставлених цілей як у навчанні, так і в саморозвитку. Відповідно розвиток мотивації досягнення сприяє активності, впевненості у власних можливостях та знаннях, формує високу загальну самооцінку та впевненість у собі.
На праксеологічному етапі вказаної технології на заняттях з дисципліни «Іноземна мова (за професійним спрямуванням)» використовувалися різні типи ситуацій: соціально-статусні ситуації, спрямовані на виявлення професійних якостей особистості відповідно до її статусу в соціумі; рольові ситуації, що розкривають специфіку діяльності майбутніх медичних працівників та передбачають виконання студентами ролей: студент-медсестра, студент-пацієнт тощо; ситуації спільної діяльності, що передбачають участь студентів у різних формах роботи: конференції, конкурси; ситуації професійного самовдосконалення, що містять елементи самоосвіти, підвищення кваліфікації, самостійного надбання знань з різних джерел; ситуації моральних взаємин як спосіб реалізації морально-етичного аспекту міжособистісних відносин, оскільки в спілкуванні беруть участь не абстрактні суб’єкти, а живі люди, особистості з усіма властивими їм властивостями.
Реалізація особистісно орієнтованого підходу до забезпечення самоорганізації студентами навчально-пізнавальної діяльності потребував розробки комплексу різнорівневих начальних завдань.
Індивідуальні навчальні завдання, що потребують виявлення найбільшого творчого ресурсу, доручали студентам, які виявили найбільш високий рівень навчальних досягнень з окремих дисциплін. Студенти, які демонстрували високий рівень самоорганізації навчально-пізнавальної діяльності, залучали до виконання таких індивідуальних завдань, як:
 підготовка і презентація частини нової інформації під час лекційних занять, на семінарських, практичних і лабораторних заняттях;
 презентація нової інформації під час навчальних екскурсій (для молодших курсів), на засіданнях наукових гуртків;
 інтерпретація наданої викладачем інформації під час лекційних занять, що носить характер додаткового роз’яснення матеріалу для решти студентів із наведенням конкретних прикладів, що ілюструють пояснення;
 підготовка відеотренажерів для відпрацювання практичних навичок під час самостійної позааудиторної роботи;
 ведення діалогу з викладачем за матеріалами лекції під час її викладу з метою систематизації отриманої інформації шляхом формулювання чіткої відповіді на поставлене запитання;
 підготовка рефератів за матеріалами додаткової літератури.
Так, на заняттях з іноземної мови (за професійним спрямуванням) студентам пропонувалося виконати проекти з окремих вивчених тем. Наприклад, з теми «Інфекційні захворювання» завдання полягало у з’ясуванні симптомів з наданого списку інфекційних хвороб та підготовці презентації для групи. Для закріплення теми «Дієта. Вітаміни» завдання проекту було опитати людину про її харчування та написати невелику доповідь, яка включала б такі пункти: що особа споживає кожного дня, кількість споживаних калорій, наскільки вона активна, наскільки збалансованим є її харчування, шкідливі звички, загальний стан здоров’я, а також надати власні рекомендації зі здорового харчування. Проекти надавалися як домашні завдання. Студенти, як правило, використовували пошукові системи, такі як www.google.com, щоб знайти інформацію, а також веб-сайти, присвячені питанням догляду за хворими.
Отже, така діяльність стимулювала студентів брати активну участь в процесі навчання (як з англійської мови, так і з основ медсестринства та інших дисциплін). Аналіз дослідження дає підстави свідчити, що в процесі реалізації технології відбулися позитивні більш значні зрушення в прагненні студентів експериментальних груп здійснювати самоорганізацію навчально-пізнавальної діяльності у порівнянні з контрольними.