Гук І.П. ВПЛИВ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИХ ТРЕНІНГІВ НА ПРАГНЕННЯ СТУДЕНТІВ ДО САМООРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

У процесі самоорганізації навчально-пізнавальної діяльності студент усвідомлює й формує внутрішню мету, ураховує та виробляє ставлення до зовнішніх цілей і впливів, у результаті чого вони набувають для нього внутрішньої значущості.
Навчально-пізнавальна діяльність активується, спрямовується мотивацією, яка є її найважливішою складовою. Ефективною формою роботи у вказаному напрямі є психолого-педагогічні тренінги. Не випадково тренінг як форму активного навчання та засвоєння нових умінь, навиків та знань сучасні науковці розглядають як шлях формування мотивації досягнення, що зумовлюється тим, що тренінг – це «одночасно цікавий процес пізнання себе та інших; спілкування; ефективна форма опанування знань; інструмент для формування умінь та навичок; форма розширення досвіду» [3].
Під час проведення тренінгів, спрямованих на розвиток мотивів студентів щодо самоорганізації навчально-пізнавальної діяльності, ураховували досвід науковців з цього питання. Так, у процесі проведення тренінгів ураховували те, що на рівень мотивації особистості впливають такі фактори [1]:
а) сила мотиву досягнення успіхів як особистісної диспозиції: рівень орієнтації особи на досягнення успіху;
б) суб’єктивно оцінювана ймовірність досягнення поставленої мети: оцінювання особистістю власних сил для досягнення поставленої мети;
в) значення досягнення даної мети для людини: рівень необхідності поставленої цілі для конкретної особи (поставлена мета (результат) має бути внутрішнім прагненням самого студента, а не нав’язана викладачем чи батьками).
Особливу увагу під час проведення тренінгів, приділяли розвитку мотивації досягнення, яку психологи розглядають як спробу збільшити або зберегти максимально високими здібності людини до всіх видів діяльності, до яких можуть бути застосовані критерії успішності і де виконання подібної діяльності може призвести або до успіху, або до невдачі.
Д. Мак-Клелланд, аналізуючи умови формування мотивації досягнення, об’єднав основні формуючі впливи у чотири групи, кожна з яких складається із сукупності більш конкретних впливів [2]:
- формування синдрому досягнення (переваги у людини прагнення до успіху над прагненням уникати неуспіху);
- самоаналіз;
- формування прагнення та навичок ставити перед собою високі, але адекватні цілі;
- міжособистісна підтримка.
При розробці тренінгу розвитку мотивації досягнення було враховано особливості мотиваційної сфери особистості, основні аспекти розвитку мотивації досягнення. При цьому дотримувалися алгоритму актуалізації і засвоєння певного мотиву досягнення, який включає шість послідовних етапів [2]:
1) привернення уваги до змісту курсу;
2) одержання студентами під час різноманітних ігор і при виконанні спеціальних вправ досвіду мислення, поведінки, емоційного реагування, характерного для цього мотиву;
3) засвоєння студентами спеціальних термінів, які означають різні компоненти мотиву досягнення;
4) співвіднесення цього мотиву кожним студентом зі своїм ідеалом, зі своїми основними духовними цінностями та особисте прийняття мотиву;
5) практичне використання студентами набутих знань у реальних життєвих ситуаціях;
6) самостійна поведінка студентів відповідно до засвоєного мотиву.
Згідно з рекомендаціями дослідників, проведення тренінгу відбувалося за чітко визначеною структурою. Типова структура, мета та завдання тренінгу разом слугували основою для складання плану його проведення.
Важливим аспектом побудови тренінгу мотивації досягнення був підбір ігор, вправ та використання інтерактивних методів навчання. При підборі завдань тренінгу обов’язково враховувались такі аспекти: вікові особливості студентів; очікування та побажання учасників.
Тренінг мотивації досягнення спрямовувався на формування так званого «синдрому досягнень», який виявляється в переважанні у студента прагнення до успіху над прагнення до уникнення невдач. Такий тренінг передбачав:
1) привчання студентів зіставляти свої досягнення зі своїми попередніми досягненнями, розвиток умінь самоаналізу;
2) закріплення орієнтації на успіх, а не на уникнення невдач;
3) засвоєння способів поведінки, типових для особистості з високорозвиненою мотивацією досягнень, вивчення конкретних прикладів, як поводяться такі люди в тих чи інших ситуаціях;
4) формування вмінь відпрацьовувати оптимальну тактику цілепокладання в конкретних видах навчальної діяльності;
5) надання міжособистісної підтримки.
Застосування вказаного тренінгу дозволяло студентам набувати досвiду такого стилю мислення, поведiнки та емоцiйного реагування, якi притаманні людям, які спрямованi на успiх, учитися спiввідносити власні наявнi мотиви із визначеним iдеалом та поставленими на майбутнє планами, визначати свої майбутні дiї з орiєнтацією на успiх.
У процесі дослідження з’ясовано, що високий рівень мотивації досягнення спонукає студентів до пошуку нової інформації, розвитку власних умінь та навичок, досягнення поставлених цілей як у навчанні, так і в саморозвитку. Відповідно розвиток мотивації досягнення сприяє активності, впевненості у власних можливостях та знаннях, формує високу загальну самооцінку та впевненість у собі.
Запровадження тренінгів мотивації показало, що вони забезпечують усвідомлення студентами особистісної значимості, орієнтацію їх на сприйняття себе як активного суб’єкта навчання, і як наслідок, справляють стимулювальний вплив на прагнення студентів до самоорганізації навчально-пізнавальної діяльності.
Список використаних джерел
1. Габрилевич О. Розвиток мотивації досягнення у слухачів МАН засобами тренінгових методик / О. Габрилевич – Луцьк, 2013 – 33с.
2. Маркова А. К. Формирование мотивации учения: Кн. для учителя / А. К. Маркова, Т. А. Матис, А. Б. Орлов. – М. : Просвещение, 1990. – 192 с.
3. Технологія проведення тренінгів з формування здорового способу життя молоді / Г. М. Бевз, О. П. Главник – К. : Укр. ін-т соц.. дослід, 2005. – Кн.1. – 176 с.