Алієв Хан Магамед огли. ПІДГОТОВКА СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНИХ УНІВЕРСИТЕТІВ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАСОБАМИ ДИСТАНЦІЙНИХ ОСВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

Алієв Хан Магамед огли
аспірант кафедри початкової, дошкільної і професійної освіти, Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, vanpudel@gmail.com

ПІДГОТОВКА СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНИХ УНІВЕРСИТЕТІВ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАСОБАМИ ДИСТАНЦІЙНИХ ОСВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

З початком XXІ століття стало очевидно, що людство вступає в епоху бурхливого розвитку комп’ютерної техніки, яка забезпечує комунікації між людьми. Про впровадження та розвиток інформаційних, телекомунікаційних і дистанційних технологій зазначається в нормативних освітніх документах: законах України «Про вищу освіту» (2014), «Про Національну програму інформатизації» (1998), «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 рр.» (2007); Державній програмі «Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці» (2005); Стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні (2013). Серед основних світових та європейських документів, які значно вплинули на процес інформатизації освіти у світі, варто назвати Декларацію Світового саміту з питань інформаційного суспільства у Женеві (2003) та Доповідь Європейської комісії про перспективи впровадження нових освітніх технологій у навчальний процес (2011, 2014) та ін. Ці документи визначили проблеми на шляху інформатизації освіти та окреслили основні стратегії їх розв’язання.
Головною метою діяльності вищих навчальних закладів, зокрема педагогічних, визначається підготовка освіченого фахівця, зорієнтованого на навчання протягом усього життя, постійний особистісний та професійний розвиток. На основі вивчення наукової літератури з’ясовано, що проблема підготовки студентів педагогічних університетів до професійної діяльності засобами дистанційних освітніх технологій в педагогічній теорії та практиці є недостатньо дослідженою.
На підставі узагальнення різних підходів учених [1; 2; 3] поняття «дистанційні освітні технології» розуміємо як освітні технології, реалізовані в навчально-виховний процес вищої школи шляхом застосування інформаційних і телекомунікаційних технологій при опосередкованій (на відстані) або в повному обсязі опосередкованій взаємодії студента і викладача. Мета використання дистанційних освітніх технологій у навчально-виховному процесі – це надання студентам можливості оволодіння освітніми програми безпосередньо за місцем проживання студента або його тимчасового перебування (знаходження) на території навчального закладу. Проведений теоретичний аналіз поняття «дистанційні освітні технології», надав змогу виокремити три основні види дистанційних освітніх технологій: кейс-технологія, TV-технологія, мережева технологія.
Установлено, що зміст навчання студентів педагогічних університетів у процесі професійної підготовки засобами дистанційних освітніх технологій має охоплювати фундаментальні знання з предмета та методики його навчання, відомості про засоби дистанційних освітніх технологій, що вивчаються й використовуються у новій українській школі, та прийоми роботи з ними для вдосконалення та розвитку професійної компетентності педагогів в інформаційно-освітньому середовищі.
З’ясовано, що інформаційно-освітнє середовище істотно та позитивно впливає на процес підготовки студентів педагогічних університетів до професійної діяльності, є системно збалансованим поєднанням внутрішніх і зовнішніх чинників і умов та побудовано на принципах прямого і зворотного зв’язків. Інформаційно-освітнє середовище підготовки студентів педагогічних університетів до професійної діяльності – це інноваційне відкрите освітнє середовище, у якому провідним є гуманістичний стиль взаємодії суб’єктів середовища з використанням засобів дистанційних освітніх технологій.
Ознаками відкритого інформаційно-освітнього середовища підготовки студентів педагогічних університетів до професійної діяльності є такі: використання дистанційних освітніх технологій та інноваційних педагогічних технологій для її функціювання; доступність інформаційно-освітніх ресурсів середовища; масовість використання ресурсів середовища зумовлена не лише можливістю звернення до них студента, який навчається на будь-якому факультеті педагогічного університету, але і ступенем їх повторного використання; самоорганізація середовища, що зумовлюється як розширенням освітніх ресурсів середовища, так і побудовою різноманітних зв’язків між її ресурсами й учасниками; наявність у середовищі механізмів колективної співтворчості із залученням студентів різних курсів та різних факультетів.
Доведено, що поєднання різноманітних форм навчання у процесі підготовки студентів педагогічних університетів до професійної діяльності з дистанційними освітніми технологіями, позитивно впливає на результат їх професійної підготовки.
У дослідженні з’ясовано, що результатом підготовки студентів педагогічних університетів до професійної діяльності засобами дистанційних освітніх технологій є відповідна готовність, яку розглянуто як інтегративну професійно-особистісну здатність, що включає позитивне ставлення до цієї педагогічної діяльності, володіння необхідними професійними знаннями й уміннями, технологіями й методиками, що забезпечують ефективну організацію дистанційного навчання здобувачів освіти.
На підставі проведеного аналізу психолого-педагогічної літератури (Л. Виготський, Т. Габай, І. Гавриш, М. Гамезо, О. Жерновникова, І. Зимня, А. Новиков, Р. Овчарова та ін.) різноманіття компонентів готовності синтезовано до трьох основних: мотиваційно-ціннісний, когнітивний (знання) та операційний (вміння та навички), що враховують специфіку освітньої системи, її практично-орієнтованої спрямованості та дозволяють забезпечити єдність і цілісність формування готовності студентів педагогічних університетів до професійної діяльності засобами дистанційних освітніх технологій.
Мотиваційно-ціннісний компонент готовності студентів педагогічних університетів до професійної діяльності засобами дистанційних освітніх технологій визначається спрямованістю на організацію дистанційного навчання здобувачів освіти, що включає: ціннісні орієнтації й цільові установки, особистісно значущі пізнавальні й професійні мотиви дистанційного навчання, надання переваги перед іншими видами педагогічної діяльності.
У дослідженні визначено, що мотивація студентів педагогічних університетів до професійної діяльності засобами дистанційних освітніх технологій – це, насамперед, пізнавальна мотивація, що є основою активного навчання студентів, каталізатором процесу навчання та сприяння пошуку нових ідей в опануванні теорією і методикою упровадження дистанційних освітніх технологій у навчально-виховний процес, оволодінню новими знаннями, вміннями й навичками засобами самоосвіти на самоцінному рівні. У цьому проявляється зв’язок мотиваційно-ціннісного з когнітивним та операційним компонентами готовності.
Когнітивний компонент готовності студентів педагогічних університетів до професійної діяльності засобами дистанційних освітніх технологій передбачає у студентів педагогічних університетів наявність професійних психолого-педагогічних та методичних знань, що включають знання з проблем упровадження дистанційних освітніх технологій у навчально-виховний процес сучасної школи, зокрема, психолого-педагогічні знання містять знання особливостей застосування дистанційних освітніх технологій у професійній діяльності педагога. Методичні знання – це знання про загальні способи та методики організації навчально-виховного процесу з використанням дистанційних освітніх технологій. Когнітивний компонент визначає обсяг знань та інноваційний стиль мислення студентів і характеризується шістьома показниками (гностичний, проектувальний, конструктивний, організаційний, комунікативний та креативний), якими має володіти сучасний учитель при упровадженні дистанційних освітніх технологій у навчально-виховний процес нової української школи.
Операційний компонент відображає практичну готовність студентів педагогічних університетів до професійної діяльності засобами дистанційних освітніх технологій, визначає рівень оволодіння вміннями організовувати навчальний процес здобувачів освіти засобами дистанційних освітніх технологій, спрямований на здійснення контролю й оцінки рівня сформованості готовності студентів педагогічних університетів до професійної діяльності засобами дистанційних освітніх технологій, відповідної корекції цього процесу.
З урахуванням змісту компонентів готовності студентів педагогічних університетів до професійної діяльності засобами дистанційних освітніх технологій та логіки процесу професійної підготовки студентів було обґрунтовано педагогічну технологію досліджуваного феномену, концептуальну основу якої становлять системний, особистісно орієнтований, компетентнісний, діяльнісний і технологічний підходи.
Розроблена педагогічна технологія підготовки студентів педагогічних університетів до професійної діяльності засобами дистанційних освітніх технологій включає такі етапи: професійно-мотиваційний, змістово-діяльнісний та рефлексивно-корегувальний.
Професійно-мотиваційний етап педагогічної технології підготовки студентів педагогічних університетів до професійної діяльності засобами дистанційних освітніх технологій передбачає формування професійної спрямованості студентів педагогічних університетів щодо використання в навчально-виховному процесі дистанційних освітніх технологій, яка складається з комплексу сформованих мотивів, ціннісних установок щодо дистанційних освітніх технологій, пов’язана як з активним позитивним ставленням до дистанційних освітніх технологій, інтересом до них, схильністю, яка переходить у захопленість цим видом діяльності, так і прагненням вдосконалювати свою підготовку та педагогічну майстерність, що передбачає застосування певних стимулів, які є передумовою для успішної реалізації наступних етапів, оскільки будь-яка діяльність ґрунтується на позитивній мотивації особистості до її здійснення.
Змістово-діяльнісний етап педагогічної технології підготовки студентів педагогічних університетів до професійної діяльності засобами дистанційних освітніх технологій, на якому студенти оволодівають знаннями й уміннями, необхідними для формування готовності до даного виду діяльності, обирають методи та форми вирішення поставлених задач, аналізується та обробляється інформація.
На даному етапі педагогічної технології передбачалося створення спецкурсу «Дистанційні освітні технології». Понятійний апарат спецкурсу окреслюється на основі загальноприйнятих термінів та означень або наукових концепцій і містить: поняття інформатизації освіти; класифікацію і призначення дистанційних освітніх технології, зокрема, кейс-технології, TV-технології, мережевої технології. Зміст спецкурсу має модульну структуру, де перший модуль є теоретичним, а решта модулів – практичними. Кожний модуль складається з чотирьох змістових компонентів (інформаційного, технологічного, інструментального й культурологічного), які формують знання, уміння та навички упровадження в навчально-виховний процес дистанційних освітніх технологій.
Результатом змістово-діяльнісного етапу педагогічної технології підготовки студентів педагогічних університетів до професійної діяльності засобами дистанційних освітніх технологій є робоча програма спецкурсу «Дистанційні освітні технології» як опис ефективної та раціональної системи навчання, що містить загальні цілі спецкурсу, визначені в термінах компетентностей, і результати навчання, перелік психолого-педагогічних й організаційно-педагогічних особливостей викладання спецкурсу, зміст спецкурсу, структурований за модулями та формами навчальної діяльності (перелік лекцій, практичних занять, завдання до індивідуальної та самостійної роботи студентів), перелік навчально-методичного забезпечення, перелік засобів діагностики навчальних досягнень студентів.
Рефлексивно-корегувальний етап педагогічної технології підготовки студентів педагогічних університетів до професійної діяльності засобами дистанційних освітніх технологій, на якому здійснюється аналіз навчальної та робочої програм спецкурсу «Дистанційні освітні технології», дидактичних матеріалів і, в разі потреби, коригує
зміст або робить експертний висновок щодо якості та ефективності навчання спецкурсу. Дидактичний аналіз здійснюється за певними формальними критеріями: результативності (відповідності результатів конструювання поставленим цілям), конструктивної цілісності (повнота структурних елементів робочої програми, ступінь їх опрацьованості та узгодженості), раціональності (відповідності обсягу змісту спецкурсу часовим і логіко-структурним обмеженням), реалізованості (наявності реальних можливостей здійснення), мобільності (можливості змін у змісті дисципліни залежно від зміни інструментарію, виникнення нових продуктів або технологій). Також на даному етапі педагогічної технології проводиться корекція змісту, форм і методів відповідної підготовки студентів педагогічних університетів засобами дистанційних освітніх технологій на основі оцінки викладачами й самооцінки студентами результативності, запровадженої педагогічної технології.
Отже, всі три етапи педагогічної технології спрямовані на підготовку студентів педагогічного університету до професійної діяльності засобами дистанційних освітніх технологій, формування всіх структурних компонентів готовності студентів педагогічних університетів до професійної діяльності засобами дистанційних освітніх технологій (мотиваційно-ціннісного, когнітивного, операційного).
Список використаних джерел
1. Дистанційне навчання: психологічні засади : монографія / [М. Л. Смульсон, Ю. І. Машбиць, М. І. Жалдак та ін.]; за ред. М. Л. Смульсон. Кіровоград, 2012. – 240 с.
2. Garrison D. Three Generation of Technological Innovation in Distance Education / D. Garrison. Distance education. 1985. – №6. – P.25-41.
3. Sparks D. Five models of staff development / D. Sparks, S. Horsley. Journal of Staff Development, 2009. – №46. – P.1-34.