Бєляєва Н.В., Проценко І.П. САМОМАРКЕТИНГ ФАХІВЦЯ ЯК РЕСУРС ФОРМУВАННЯ ЙОГО ПРОФЕСІЙНОГО ІМІДЖУ

Бєляєва Наталія Вячеславівна
кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри педагогічної майстерності та менеджменту імені І.А. Зязюна, Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка, yanatalochkann@gmail.com

Проценко Іван Петрович
магістр з управління навчальним закладом, вчитель Полтавської гімназії № 32

САМОМАРКЕТИНГ ФАХІВЦЯ ЯК РЕСУРС ФОРМУВАННЯ ЙОГО ПРОФЕСІЙНОГО ІМІДЖУ

Нині професійна кваліфікація і практичний досвід випускника вищого навчального закладу важливий, але не єдиний фактор, який береться до уваги роботодавцем при прийомі на роботу. Останнім часом роботодавці враховують освіту, навички молодого фахівця, особливі таланти і здібності, досягнення, індивідуальні якості, відповідний зовнішній вигляд. Величезне значення на сучасному ринку праці відіграє вміння формувати ефективний професійний імідж, персональний бренд, просунути його і продати [5]. На нашу думку, це особливо важливо для фахівців сфери «людина-людина» – сфери активних професійних комунікацій, до яких належить педагогічна професія. Саме вчителі та керівництво навчального закладу покликані формувати комунікативний простір в своїй організації, створювати сприятливі умови для її розвитку, збільшувати публічний капітал та підтримувати імідж закладу освіти.
Наша позиція у цьому контексті є співзвучною з положеннями Концепції «Нова українська школа», в якій говориться, що «учителі реалізовуватимуть особистісно-орієнтований та компетентнісний підходи до управління освітнім процесом, психологію групової динаміки тощо. У зв’язку з цим варто говорити про нову роль учителя – не як єдиного наставника та джерело знань, а як коуча, фасилітатора, тьютора, модератора в індивідуальній освітній траєкторії дитини [4, с. 16]». Таке положення актуалізує необхідність професійного самовдосконалення педагога, його постійної роботи над підтриманням конкурентноздатності та формуванням позитивного професійного іміджу [1, с. 33].
Ключові освітні нормативні акти (Закон України «Про освіту» (2017), Закон України «Про вищу освіту» (2015), Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012–2021 роки (2011), «Нова українська школа» (2016) мають за мету та регламентують усіляку підтримку сучасного вчителя, популяризацію педагогічної професії. Реалізація окреслених стратегій уже помітна у діяльності системи державного управління освітою.
Усе це має сприяти підвищенню конкретності на ринку освітніх вакансій. А останнє вимагатиме від потенційних претендентів на вчительську посаду, окрім відповідного фаху, професійної компетентності, педагогічних здібностей, психолого-педагогічної спрямованості, ще й вміння гідно презентувати і рекламувати власні якості та компетентності, створювати правильний професійний імідж.
Сутність іміджу як категорії вивчається на стику наук. Активно вивчають природу, структуру та фактори формування іміджу фахівці з менеджменту та маркетингу (А. Андерсон, Б. Джи, П. Друкер, Т. Бурцева, В. Шкардун, Р. Фішер), соціологи та політологи (С. Ананьєва, А. Бінецький, С. Лісовський), психологи (В. Лозниця, О. Перелигіна, Г. Почепцов, В. Шепель). Зокрема, теоретичні засади аналізу іміджу як соціального явища розробили К. Брянцева й Д. Гавра. Соціологи займаються дослідженням іміджу як системи соціального програмування духовного життя й поведінки суб’єктів (І. Федоров), механізму соціального управління (Т. Клімова), розглядають імідж з позиції теорії соціальних статусів і ролей (О. Козлова, М. Буланова) та розробляють алгоритм його формування (М. Широкова).
Концептуальний розгляд теоретичних і методичних аспектів розвитку професіоналізму педагогічних кадрів розглядають в своїх роботах В.Воронцова, Л.Даниленко, М.Дробнохот, Л.Калініна, Г.Ковальчук, Н.Кузьміна, В.Маслов, А.Маркова, О.Мармаза, Л.Пермінова, В.Пуцов, Н.Протасова, В.Сластьонін.
Слово «імідж» (англ. image, від лат. imago – «образ, вигляд») – цілеспрямоване формування образу (обличчя, предмета, явища) з метою емоційно-психологічного впливу. Імідж – це «візитна картка», створювана нами для інших, враження, яке ми розраховуємо викликати у оточення [3, с. 89].
Так, Д. Ольшанський, який стверджує, що “імідж – не просто психічний образ свідомості як відображення реальності. Це спеціально змодельоване цілеспрямоване “відображення відображення”, тобто відображення образу, який вже створений професіоналами на основі деякої реальності” [6, с. 287].
Тож, в умовах конкуренції завдання педагога сформувати та презентувати позитивний професійний імідж, а завдання керівника освітнього закладу – компетентно розпізнати потенційного кваліфікованого вчителя-професіонала.
У цьому контексті спробуємо екстраполювати проблему на відносно нове для управлінсько-педагогічної практики явище, що означене поняттям самомаркетинг.
В. Поляков відмічає, спеціаліст в умовах конкуренції змушений позиціонувати себе в суспільстві за рахунок максимальної мобілізації енергії та ініціативи, природних даних, потенціалу, набутих знань і умінь, особистих ресурсів і активної життєвої позиції. Ринок праці створює хороші умови для успішної діяльності всіх членів суспільства, але повноцінно використовують ці умови найбільш активні і самодіяльні особистості [7].
Самомаркетинг – організація самореклами та вигідного представлення себе, своїх можливостей і навичок на ринку праці з метою викликати інтерес потенційного роботодавця [2].
Крім того, самомаркетинг є одним із шляхів підвищення конкурентноздатності, успішності фахівця, що дозволяє надалі прискорити просування по службі або перейти на нове місце роботи. У поняття самомаркетингу входить не тільки успішна самореклама з метою працевлаштування або ж просування по службових сходах – це ще й спосіб періодично підвищувати власну «ринкову ціну» і рівень особистої «актуальності».
У рамках функціонування Школи позитивного іміджетворення керівника (форма роботи студентів магістратури, тісно наближеної до навчально-виховного процесу та життя випускаючої кафедри, яка організовується куратором групи та професорсько-викладацьким колективом) нами реалізовувалася ділова гра «Самомаркетинг – карта успіху» для майбутніх магістрів зі спеціальності 073 Менеджмент (спеціалізація «Управління навчальним закладом»).
Діловій грі передувала діагностична робота з магістрантами, більшість з яких є практиками, обіймаючи посади вчителя, заступника директора, директора освітнього закладу. Визначалися комунікативні, організаторські, лідерські якості, здатність до саморегуляції, самоконтролю тощо.
Такі форми організації педагогічного процесу з майбутніми керівниками, на нашу думку, у своїй практичній зорієнтованості здатні допомогти студентові магістратури увійти до нового для нього професійного середовища, гідно презентувати себе та свою компетентність, сприяє позитивному іміджетворенню, професійно-етичному спілкуванню, творчій активності, розвитку позитивної мотивації до діяльності у майбутній професії.
Список використаних джерел
1. Бєляєва Н.В., Свистун Д.Ю. Актуалізація професійного розвитку сучасного вчителя у контексті положень концепції «Нова українська школа» / Н.В. Бєляєва, Д.Ю. Свистун // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Методика навчання природничих дисциплін у середній та вищій школі» (XXІV Каришинські читання) (м. Полтава, 18-19 травня 2017 р.) / За заг. ред. проф. М.В. Гриньової. – Полтава, 2017. – С. 33-35.
2. Большой экономический словарь / Гл. ред. А.М. Прохоров. 2-е изд., перераб. и доп. М.– 1997. – 1456 с.
3. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник / С.У. Гончаренко. – К: Либідь, 1997. – 376 с. Нова українська школа. Концептуальні засади реформування середньої школи. – МОН України. – К., 2016. – 40 с.
4. Лебедев-Любимов, А.Н. Психология рекламы / А.Н. Лебедев-Любимов. – СПб.: Питер, 2003. – 368 с.
5. Ольшанский Д. В. Психология масс / Д.В. Ольшанский – СПб.: Питер, 2002. – 368 с. – (Серия «Мастера психологии»).
6. Поляков В. Самомаркетинг в карьере / В. Поляков // Человек и труд. – 2003. – № 1. – С. 15-16.