Сергєєв А.В. КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ – АКТУАЛЬНА ПРОБЛЕМА СУЧАСНОСТІ

Сергєєв Анатолій Вікторович
студент електротехнічного факультету ДВНЗ «Криворізький національний університет», ashotlest@mail.ru

КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ – АКТУАЛЬНА ПРОБЛЕМА СУЧАСНОСТІ

Культура мови – це проблема, притаманна будь-якій національній спільноті. Вона хвилює небайдужих до престижу своєї мови й потребує постійного дбайливого догляду й культивування.
В Україні питання культури української мови розглядалося принципово інакше, ніж у національно «благополучних» суспільствах, бо його драматичним тлом є багатостраждальна історія нашої мови взагалі, століття прямих заборон і переслідувань або більш-менш прихованого приступного витіснення її з публічного вжитку.
Та й сьогодні в незалежній Українській державі питання про культуру повсякденного мовлення українців, на жаль, не втратило своєї актуальності. Воно не зводиться до клопотів професійного вдосконалення мовців, як у «нормальних» суспільствах, а стосується долі рідної мови взагалі і є частиною функціонування української мови.
Формування культури мовлення – одне з загальних питань сьогодення. Це не лише філологічна, а й соціальна проблема: вона в той чи інший спосіб пов’язана з найрізноманітнішими видами комунікації. Нині кожен третій член суспільства здобуває середню спеціальну або вищу освіту, проте досконалий рівень володіння мовою не став загальнонаціональним – ще надто багато людей користується українською мовою лише в побуті, без належної уваги до її правильності, чистоти, естетичності. Мовна неграмотність, невміння написати елементарний текст, перекласти його з української мови на російську й навпаки чомусь перестали сприйматися як пляма на службовому мундирі.
Мовна культура – це надійна опора у вираженні незалежності думки, розвиненості людських почуттів, у вихованні діяльного, справжнього патріотизму. Культура мови передбачає вироблення етичних норм міжнаціонального спілкування, які характеризують загальну культуру нашого сучасника.
Навіть наші народні обранці, які повинні бути нам прикладом у мовленні, припускаються елементарних мовленнєвих помилок, щедро постачаючи наше суспільство суржиком. Варто зазначити, що значна частина державних службовців та депутатів до цього часу не вивчали державну мову. Гірша справа в того, хто вважає себе українцем, якому не потрібно вивчати рідну мову, бо він і так змалку її знає, що також є неправильною позицією.
Багато з нас теж припускаються великої кількості помилок у мовленні, бо живемо ми в двомовному середовищі.
Кажуть, що на Донбасі російсько-український суржик. Таким же суржиком послуговуються і в нас, у Кривому Розі. Проте, і в західних та частині центральних регіонів мова має значну кількість діалектизмів, що в своїй основі пов’язані з польськими та австрійськими запозиченнями, кальками з російської мови та навіть відверто голими русизмами.
Державна програма впровадження української мови в маси не виконується. Пропагандисти цієї справи – журналісти, особливо з екранів телебачення, припускаються таких помилок, на які фахівці не мають права. Не кажу вже про дублювання титрами російських програм. І головне те, що ці грубі мовні помилки ідуть з випуску у випуск, ніби навмисне «пропагуючи» чарівність нашої мови.
Найбільше «ріжуть слух» кальковані вислови з російської мови, де не враховують ні багатозначність наших слів, ні правила орфографії.
Отже, найбільш характерні мовленнєві помилки такі:
 «знаходиться» – знаходиться лише те, що раніше загубилося. А в українській російському слову «находиться» відповідає: розташовано, перебуває, лежить, пролягає, є, міститься тощо;
 «виглядає» – лише курка через дірку в паркані, все інше має вигляд, подібне до чогось;
 «приймати участь» – українською брати участь;
 «підкреслив хтось» – підкреслювати можна лише на папері, а в мовленні наголошують на чомусь;
 «підписка на газети» – це передплата;
 «по проханню» – на прохання;
 «на сьогоднішній день» – на сьогодні, наразі;
 «зріст виробництва» – зростання виробництва, а зріст – це висота когось.
Дуже часто не розуміють різниці між словами зупинитися і спинитися, торкається і стосується, відкривати і відчиняти, рахувати, лічити і вважати. Все це можна пояснити браком часу, лінощами та небажанням зазирати в словники.
Приклади з телебачення: по всім містам і селам – по всіх містах і селах; наступати на гра́блі – українською грабліʹ чи листо́пад – такого слова в українській мові не існує взагалі, правильно листопаʹд.
Отже, усі ми повинні віддавати належне загальному скарбові – літературній мові. Не будемо прислухатися до вихідців із різних регіонів та їх вимови, будемо поширювати усталені слова та словосполучення в літературній мові та в різних стилях мовлення, будемо дбайливо використовувати, ретельно продумувати вживання кожного українського слова. Наша мова має викристалізовуватися як одна з найкращих мов світу.

Список використаних джерел
1. Головащук С. І. Складні випадки наголошення: Словник-довідник / С. І. Головащук. – К.: Либідь, 1995. – 192 с.
2. Ющук І. П. Практичний довідник з української мови / І. П. Ющук. – К.: Рідна мова, 1998. – 223 с.
3. Пазяк О. М. Українська мова і культура мовлення / О. М. Пазяк, Г. Г. Кисіль. – К., 1995. – 239 с.
4. Пономарів О. Культура слова: Мовностилістичні поради: навчальний посібник / О. Пономарів. – К.: Либідь, 1999. – 240с.