Кононец Н.В., Гриньова М.В. РЕСУРСНО-ОРІЄНТОВАНЕ НАВЧАННЯ ЯК ОСВІТНЯ ПОЛІТИКА В КОНТЕКСТІ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

Сучасна парадигма розвитку вітчизняної освіти повинна мати випереджувальний характер і сприяти впровадженню інноваційних тенденцій в освітню сферу. За прогнозами вчених-футурологів, наголошує О. Дубасенюк, XXI ст. характеризуватиметься такими основними проявами: розвитком інформаційних технологій, загальною комп'ютеризацією та системним програмуванням усіх сфер виробництва, застосуванням телекомунікацій зі зворотним зв'язком тощо [3]. Нині зміни ритму і стилю суспільного й індивідуального життя людей відбуваються у напрямі їх інтенсифікації, зростання індивідуальної відповідальності, мобільності й креативності. Докорінні зміни в освіті потребують інтелектуально розвиненої особистості, здатної до самоосвіти, самовдосконалення, адаптації до змін, що мають ґрунтуватися на нових теоретико-методологічних засадах та фундаментальних знаннях, уміннях використовувати інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ), орієнтуватися в інформаційно насиченому освітньому просторі, будувати знання. Це зумовлює необхідність формування сучасних вимог до освіти.
Євроінтеграційні освітні процеси ставлять нові вимоги перед вищою освітою України: індивідуалізація навчання, використання нових ІКТ, педагогічні інновації, дистанційні форми та методи, посилення органічної єдності навчання і самонавчання, трансформація ролі викладача, нова роль бібліотеки та бібліотекаря, створення передумов для організації навчання упродовж усього життя – завдання, розв’язання яких має забезпечити якісну освіту, постійне фахове вдосконалення та конкурентоспроможність випускників ВНЗ України. Ці завдання можна вирішити, використовуючи сучасні дидактичні моделі організації навчального процесу, що уже давно впроваджуються у системі вищої освіти таких країн світу, як Австрія, Австралія, Великобританія, Канада, Китай, Німеччина, Норвегія, Ірландія, США, Швеція, Фінляндія та ін. Зважаючи на сучасні тенденції зростання ролі й обсягів інформації, електронної педагогіки, доцільним є перехід до ресурсно-орієнтованого навчання (РОН, англ. resource-based learning або RBL) студентів, націленого на всебічне використання у навчальному процесі різноманітних ресурсів: кадрових, техніко-технологічних, навчально-методичних, інформаційних тощо [4].
Зарубіжний педагогічний досвід, висвітлений у працях Д. Доміці (Denise P. Domizi), Дж. Гілл (Janette R. Hill), М. Ганнафіна (Michael J. Hannafin) свідчить, що в епоху стрімкого розвитку цифрових технологій у ХХІ ст., відбувається перехід до електронної педагогіки, що обумовлено величезною кількістю цифрових ресурсів, які швидко створюються і поповнюють електронні сховища даних. Розвиток інформаційних систем і телекомунікаційних мереж, сервісів Інтернету уможливлюють доступ до цих ресурсів не лише у навчальних аудиторіях навчальних закладів, але й у бібліотеках, музеях, офісах, будинках. Особливо багатими на навчальні ресурси виявляються наукові установи, бібліотеки, ВНЗ. Ці зміни відкривають перспективи та захоплюючі можливості для отримання освіти усіх, хто бажає навчатися. Тому РОН дослідники визначають як навчання, що сприяє створенню інформаційно-освітнього середовища навчального закладу із залученням ресурсів бібліотек, наукових центрів, інших освітніх установ регіону, країни, світової освітянської спільноти [5].
РОН – це навчання, засноване на використанні та застосуванні різноманітних ресурсів та вільних коштів для підтримки різноманітних навчальних потреб залежно від контексту. Зміст кожного ресурсу варіюється залежно від епістемологічних, психологічних, педагогічних і контекстних особливостей та потреб його використання. Фактично РОН – це створення своєрідного контексту для навчання, поєднання інструментів пошуку й інтерпретації інформації з різних ресурсів, це гід у процесі навчальної діяльності, яка узгоджується з епістемологією (процесом дослідження знань) та різними моделями навчання [4].
Запорукою успішного впровадження РОН у вітчизняних ВНЗ є ефективний освітній менеджмент. Із соціально-психологічної точки зору менеджмент в освіті – це усвідомлена взаємодія керівника з іншими людьми (підлеглими, партнерами, своїми керівниками, студентами, батьками тощо), спрямована на забезпечення їх активної та скоординованої участі в досягненні поставленої мети. Освітній менеджмент трактується як управління освітнім процесом, у результаті якого у людей з'являються (або актуалізуються) психічні стани, якості, властивості, що стають психологічним підґрунтям для їхньої ефективної діяльності щодо досягнення поставленої управлінської мети. Менеджер освіти – це людина, яка здійснює цю роботу як керівник-професіонал. Ринкова економіка, суб'єктом якої є менеджер, побудована на механізмах саморегуляції і повністю заперечує авторитарні методи управління [2]. Основним принципом такої діяльності є принцип свободи вибору, який полягає у свідомому виборі необхідної і бажаної мети як відображення можливостей у свідомості керівника навчального закладу, передбачення тенденцій майбутнього, їхнє оцінювання з позицій інтересів студентів та педагогічного колективу, висунення однієї з можливостей як ідеального образу – мети. Цей принцип базується на тому, що свобода є необхідною умовою самореалізації особистості керівника, формування його позитивної мотивації до впровадження ефективних змін в освітньому процесі, спрямованих на досягнення високих результатів у навчально-виховній роботі, досягнення стратегічної мети менеджменту в освіті – створення найсприятливіших умов для саморозвитку, самоактуалізації особистості. Думка про свободу вибору породжує у керівника почуття відповідальності, примушує його зважати на наслідки своїх вчинків, дивитися на себе очима інших, брати відповідальність за свою діяльність та її результати.
Освітня політика як діяльність держави та її інститутів, органів місцевого самоврядування із законодавчого, фінансового, організаційного забезпечення функціонування і розвитку освітньої галузі, має бути спрямована, на нашу думку, на всебічну підтримку впровадження концепції РОН, оскільки одним із пріоритетних напрямів сучасної науково-методичної та навчально-методичної діяльності української вищої школи на її шляху до євроінтеграції та гармонізації національних і міжнародних освітніх стандартів є розроблення, впровадження й удосконалення інноваційних методик підготовки випускників ВНЗ України на основі передового зарубіжного і вітчизняного досвіду. Інноваційні підходи до навчання, реалізовані у концепції РОН, у свою чергу, покликані стимулювати подальший пошук нових, ще більш ефективних і досконалих дидактичних моделей, педагогічних технологій, засобів, методів і форм роботи сучасних викладачів ВНЗ [1].
Головними напрямами розвитку проєвропейської системи освіти мають стати: розробка, вдосконалення та провадження концепції РОН студентів у вітчизняних ВНЗ; створення та розвиток інформаційно-освітніх середовищ ВНЗ, які дозволяють використовувати мультимедійні засоби, системи гіпермедіа, електронні бібліотеки тощо; освоєння засобів комунікації (комп'ютерної мережі, телефонного, телевізійного, супутникового зв'язку для обміну інформацією); навчання правил і навичок "навігації" в інформаційному просторі; розвиток дистанційної та мобільної форми навчання; розробка електронних освітніх ресурсів; розширене використання електронних освітніх ресурсів у навчальному процесі; активне залучення бібліотекарів до навчального процесу та трансформація бібліотеки в конструкцію «бібліотека + лабораторія»; мережеве співробітництво ВНЗ; втілення через РОН парадигми «освіта упродовж усього життя» (Lifelong learning).
Список використаних джерел
1. Артикуца Н. В. Освітні інновації у контексті євроінтеграційних процесів / Н. В. Артикуца. // Вища освіта України. Темат. вип. : Вища освіта України у контексті інтеграції до Європейського освітнього простору : моніторинг якості освіти / АПН України, Ін-т вищої освіти ; [відп. ред. вип. Маноха І. П.]. – К. : Гнозис, 2007. – Дод. 3, (т. 5). – С. 15–23.
2. Гриньова М. В. Саморегуляція менеджера освіти / М. В. Гриньова // Science and Education a New Dimension. Pedagogy and Psychology, I(6), Issue: 10, Oct. 2013. www.seanewdim.com
3. Дубасенюк О. А. Модернізація системи освіти в Україні в умовах сучасних глобалізацій них процесів / О. А. Дубасенюк // Освітні реформи: місія, дійсність,рефлексія : монографія / за ред. Василя кременя, Тадеуша Левовицького, Віктора Огневюка, Світлани Сисоєвої. – К. : ТОВ «Видавниче підприємство «ЕДЕЛЬВЕЙС», 2013. – С. 253–262.
4. Кононец Н. В. Основи ресурсно-орієнтованого навчання дисциплін комп’ютерного циклу (з досвіду аграрних коледжів) : монографія / Н. В. Кононец. – Полтава : ПУЕТ, 2016. – 506 с.
5. Janette R. Hill (University of Georgia, USA), Michael J. Hannafin Resource-Based Learning and Informal Learning Environments: Prospects and Challenges (University of Georgia, USA) and Denise P. Domizi (University of Georgia, USA). 2005. – 17 p.