Чайка Ю.О.УКРАЇНСЬКА ЕКОЛОГІЧНА ТЕРМІНОЛОГІЯ В ПРОФЕСІЙНОМУ СПІЛКУВАННІ

Термінологічна лексика посідає важливе місце у словниковому складі української літературної мови. Саме вона є показником рівня розвитку наукової мови в суспільстві. Термінологічна лексика є тим своєрідним барометром, який визначає й рівень професійної освіти в державі [1].
Слово та словосполучення, що означають або називають предмети, явища, дію тощо у специфічній науковій, публіцистичній чи діловій сфері, називаються термінами. Терміни мають точне, конкретне значення, тому позбавлені суб’єктивно-оцінних відтінків. Термінологія не постає відразу, загальновідомо, що на формування термінології впливають, як мовні чинники, зумовлені рівнем розвитку лексичної системи, так і позамовні фактори, які залежать від рівня розвитку науки й техніки. Крім того, постійне виникнення нових понять створює проблему й нових номінацій, які творять спеціалісти і, отже, певним чином надають терміну суб’єктивного характеру. Термінологічна лексика будь-якої професійної галузі знань, що є назвами різноманітних наукових понять, утворює складну систему найменувань. Специфіка терміна помітно відрізняється від загальновживаної лексики. Кожна галузь науки, техніки, виробництва, мистецтва має свою термінологію [3].
За сферою функціонування терміни поділяють на загальнонаукові, міжгалузеві та вузькоспеціальні.
Загальнонаукові терміни – це терміни, що поширені в усіх сучасних галузях наукових знань, як-от: аналіз, синтез, функція, аргумент, аналогія, категорія, класифікація, варіант, метод, суб’єкт, об’єкт та ін. Такі терміни мають міжпредметний характер і високий ступінь абстрактності.
Міжгалузеві терміни позначають поняття суміжних наукових і науково-прикладних дисциплін. Є чимало таких понять, що відомі з тим самим значенням у багатьох суміжних галузях, наприклад: атом, речовина, валентність, ядерно-магнітний резонанс – у фізиці й хімії, стиль – у літературі, музиці, мовознавстві, архітектурі тощо. Такі терміни можуть функціонувати в різних галузевих терміносистемах, практично не змінюючи при цьому свого значення. Лише в складі термінологічних словосполучень вони можуть звужувати й конкретизувати своє значення.
Вузькоспеціальні терміни – це слова чи словосполучення, які позначають поняття, що відображають специфіку конкретної галузі. Для цих термінів характерна семантична конкретність, однозначність.
Екологічні терміни – слова чи словосполучення, що є елементами екологічної терміносистеми, називають спеціальне галузеве поняття й потребують конкретного визначення. Як наука біологічного циклу, екологія часто користується простими за структурою термінами, що обслуговують термінологічні поля суміжних природничих наук [6].
Українська екологічна термінологія формується як на основі питомої лексики, так і шляхом прямих та опосередкованих лексичних значень. Мовами-джерелами запозичень в екологічній термінології виступають: грецька (абісаль, бріобіонт, ебоніт, мізофобія), латинська (агрегація, адаптація, ареал, резерват, селекція), англійська (кліринг, моніторинг, полютант), німецька (дюкер, штрек, штам), французька (жеода, кадастр, рафінування), голландська (дамба, польдери, шторм), італійська (лава, лагуна) тощо [4].
Творення екологічних термінів відбувається за допомогою традиційних способів словотвору української літературної мови. Це, своєю чергою, передбачає поділ термінів за структурними особливостями на терміни-слова і терміни-словосполучення. Терміни-слова є неоднорідними за своєю будовою. Сюди належать непохідні терміни (забруднення, довкілля, очищення), терміни – складні слова (азотобактерії, життєздатність, бета-розпад) та абревіатури (ГДК – гранично допустима концентрація, ЕМР – екологічні мікрорезервації, МНС – моніторинг навколишнього середовища). Залежно від кількості компонентів, які беруть участь у творенні терміна-словосполучення, розрізняємо двокомпонентні (гігієнічний норматив, навколишнє середовище) та багатокомпонентні терміноодиниці (особливо небезпечна речовина, середовище життя людини, комплексний показник забруднення атмосфери). Терміни – слова, що утворюються за допомогою морфологічного способу (афіксація, осново- та словоскладання, абревіація), терміни-словосполучення – синтаксичного способу. Лексико-семантичний спосіб є характерним як для творення екологічних термінів-слів, так і для окремих компонентів термінів-словосполучень [7]. Словотворче упорядкування екологічних терміноодиниць відбувається з урахуванням практичних потреб використання лексики, що виявляється у різній продуктивності та регулярності використання певних словотвірних моделей, спеціалізації словотвірних засобів для найменування окремих екологічних понять тощо [2].
Екологічна терміносистема сучасної української мови є чітко організованою, семантично та структурно впорядкованою цілісністю взаємопов’язаних терміноодиниць. У складі екологічної термінології виділено дев’ять тематичних груп, у межах яких найчастотнішими є терміноодиниці, які позначають дії та процеси (близько 2000 термінів) [7].
Сучасна мова науки й техніки висуває до термінів певні вимоги:
1. Системність.
Це є однією з найважливіших умов існування терміна. Слово як термін існує лише в певній системі понять. Належність терміна до певної системи, тобто до певного термінополя, є його суттєвою ознакою, що відрізняє термін від звичайного слова.
2. Однозначність.
Термін має назвати тільки одне наукове або технічне поняття, а поняттю має відповідати тільки один термін.

3. Мотивованість.
Це така мовна форма терміна, яка допомагає зрозуміти поняття, яке він позначає, без звертання до тлумачного термінологічного словника. Ця вимога не відіграє головну роль, проте вона сприяє кращому усвідомленню та запам’ятовуванню терміна [3].
Перелічивши лише день свого життя, можна побачити, що прості екологічні терміни використовуються дуже часто. Взявши за мету простежити, скільки разів на день я чую екологічні терміни, результат мене здивував, адже загальна кількість термінів перевищила 100.
1. Слухаючи лекцію «Екологія, як наука», я нарахувала 14 термінів (агроекологія, агробіоценоз, гемеробія, мімікрія, сінекологія, біогеоцеологія та ін.).
2. Йдучи з подругою з університету – 8 термінів (віруси, гормони, мікроби, отрута, біомаса, ландшафт, навколишнє середовище, ланцюг живлення).
3. Дивлячись телевізор близько двох годин – 45 термінів (автомобільний транспорт, аборигени, геном, ера, жири, екологічна катастрофа, паразити, пестициди, утилізація та ін).
4. Читаючи сучасну літературу – 9 термінів (ґрунт, йод, орган, турбуленція, цунамі, родючість, флора, фауна, популяція).
5. Сидячи на звичайному підлітковому форумі – 7 термінів (аерозоль, клімат, допінг, імунітет, стихійне лихо, радіація).
Лише за один день я почула 113 термінів. Це свідчить про широку вживаність простих екологічних термінів.
У словниковому складі сучасної української літературної мови велике місце належить термінологічній лексиці. Уміння нею володіти та правильно використовувати показує високий професійний рівень майбутнього фахівця [1].

Список використаних джерел
1. Паламар Л.М. Мова ділових паперів: навчальний посібник /
Л.М. Паламар, Г.М. Кацавець. – К.:Либідь, 1993. – 192 с.
2. Власенко Л.А. Фахова українська мова: навч. посібн. /
Власенко Л.А., Дубічинський В.В., Кримець О.М. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 272 с.
3. Панько Т.І. Українське термінознавство: підруч. для студ. гуманітар. спец. вищ. навч. закл. / Панько Т.І., Кочан І.М., Мацюк Г.П. – Львів: Світ, 1994. – 216 с.
4. Екологічне управління / В.Я. Шевчук, Ю.М. Саталкіна,
Г.О. Білявський та ін. – К.: Либідь, 2004. – 432 с.
5. Мольчак Я.О. Екологічний довідник / Мольчак Я.О., Іванців В.В.,
Білецька М.Г. – Луцьк: Вежа, 1994. – 104 с.
6. Федоренко О.І. Основи екології: підручник / Федоренко О.І. ,
Бондар О.І., Кудін А.В. – К.: Знання, 2006. – 544 с.
7. Овсейчик С.В. Формування української екологічної термінології. – Рукопис.