Целіков О.В. УКРАЇНСЬКА ЕКОНОМІЧНА ТЕРМІНОЛОГІЯ У ПРОФЕСІЙНОМУ СПІЛКУВАННІ

Целіков Олександр Володимирович
студент факультету економіки та управління бізнесом, ДВНЗ «Криворізький національний університет», sashaopcffz@gmail.com

УКРАЇНСЬКА ЕКОНОМІЧНА ТЕРМІНОЛОГІЯ У ПРОФЕСІЙНОМУ СПІЛКУВАННІ

Сучасне життя вимагає певної обізнаності кожної пересічної людини в окремих економічних категоріях. Ось чому економічна термінологія може розглядатися (і розглядається) у сучасній лінгвістиці не тільки як маркована мова, але і як складова загальної української лексики.
Економічні терміни – це слова, що функціонують в економічній сфері суспільства й утворюють термінологічне поле економіки як науки. У сучасній українській мові збільшується кількість економічних термінів, відбувається їх якісне вдосконалення, пристосування до норм літературної мови, спостерігається розширення семантики загальновживаних термінів. Українська економічна термінологія формується з урахуванням національних традицій, досягнень інших народів та міжнародної практики терміноутворення [1, с.151 – 154].
Розвиток окремих галузей науки відбувається нерівномірно, ось чому формування тієї чи іншої термінологічної системи визначається й особливостями розвитку даної наукової галузі. Кожна із наукових дисциплін має власний первинний момент, від якого веде свою історію її термінологічна мова. Велике значення при цьому мають запозичення. Вплив інших мов можна розглядати з погляду того, яка саме мова впливає на досліджувану мову та яким є відповідний соціальний стан обох мов. При цьому слід звернути увагу, які саме форми приймає мовне контактування та чи залежить воно від мов, що взаємодіють. У такому розумінні вплив однієї лінгвістичної системи на іншу можна розглядати як інтралінгвістичний процес. Розв’язання питань, пов’язаних із впливом різних мов одна на іншу, має як теоретичне, так і практичне значення. У лінгвістиці практично невідомі мови, які не стали об’єктом впливу ззовні. Процес лексичного запозичення стає особливо активним завдяки широким і різнобічним контактам між різними народами на сучасному етапі. Запозичення з інших мов – природний процес, притаманний кожній розвиненій національній літературній мові, а, відповідно, і мові науки, оскільки процес формування мови науки відбувається в прямій залежності від загальних процесів розвитку національної мови.
Українська сучасна економічна термінологія продовжує термінологічні традиції сучасних західноєвропейських мов щодо використання у своєму складі інтернаціональної лексики. Термінологія завжди прагнула до інтернаціоналізації. І це спричинило ситуацію, за якої сучасна українська економічна термінологія має велику кількість запозичень. Аналіз складу української фінансово-економічної термінології з погляду її походження, здійснений мовознавцями, може бути представлений таким чином:
- 19% фінансово-економічної термінології становлять власне українські слова (наприклад, борг, боржник, вартість, взаємозалік);
- 8% – це слова-гібриди, тобто такі, що складаються з двох коренів, один із яких є власне українським, інший – запозиченим (наприклад, векселедавець, векселетримач, жиронаказ, жиророзрахунок);
- 73% становить лексика, запозичена з різних мов світу (наприклад, офшор, рабат, рента, санація, трансферт, реверс, суборенда) [2, с. 116].
Наукова українська лексика має давню історію. Проте прийнято вважати, що перший потужний поштовх у її розвитку відноситься до другої половини ХІХ століття. В окремих дослідженнях в галузі економічної термінології (і загальнонаукової термінології) стверджується, що саме друга половина ХІХ століття і є власне початком її формування. Одним із засновників української економічної термінології по праву вважається Іван Франко, свідченням чого є його оригінальні й перекладні праці. Саме в них прозвучали вперше та закріпилися такі лексеми, як: податки, промисел, ціна, вартість, доход, капітал, дивіденд, конкуренція, обмін, продаж, бухгалтерія та інші, що сьогодні входять до активного складу термінологічної лексики [3, с. 231].
Економіка посідає особливе місце серед інших суспільних наук, оскільки більше від інших пов’язана з життям народу. Звідси – тісний зв’язок економічної термінології із лексичною та стилістичною системами сучасної української літературної мови. Отже, розгляд економічної термінології як з історичної, так і з сучасного погляду підтверджує думку, що вона постійно еволюціонує й розширює свій функціональний статус. Характер змін у економічній термінології має прогресивну спрямованість, тобто є виявом тенденції до подальшого формування мови економіки.
Отже, українська економічна термінологія, формуючись на національній основі, постійно поповнюється іншомовними запозиченнями, що органічно ввійшли й продовжують входити до її складу, поступово набуваючи при цьому ознак, притаманних для власне української лексики. У цьому випадку термінологія живе за загальномовними законами, які стверджують: сила мови полягає в тому, що вона, запозичуючи необхідне чуже слово, адаптує й використовує його як власне, пристосовуючи до своїх парадигм.

Список використаних джерел
1. Брус М. П. Українське ділове мовлення: навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей. – Івано-Франківськ: Типовіт, 2004. – 230 с.
2. Бєлоусова В. Проблема кодифікації англо-американських запозичень на –ing (на матеріалі віддієслівних іменників) / В. Бєлоусова // Українська термінологія і сучасність: зб. наук. праць. – К., 1998. – С. 116 – 119.
3. Кислюк Л. П. Нові англійські запозичення і термінологія / Л. П. Кислюк // Українська термінологія. – Львів, 2006. – С. 229 – 236.