Шинкаренко В.В. ЗНАЧЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ В ЖИТТІ ЛЮДИНИ

Шинкаренко Вікторія Володимирівна
студентка механіко-машинобудівного факультету ДВНЗ «Криворізький національний університет», vikiskriptonit@gmail.com

ЗНАЧЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ В ЖИТТІ ЛЮДИНИ

Мова як інструмент здобуття знань, який допомагає людині жити, має велике значення для всіх. Оскільки мова не лише активно використовується у сфері духовної культури, а й пов'язана з виробництвом, його галузями та процесами, з соціальними відносинами, отже, вона – елемент соціальної сфери.
У сучасному житті по-новому розглядаються питання функціонування мови. Основними критеріями професіональності є знання свого фаху, рівень володіння професійною термінологією.
Науково-технічний прогрес, зокрема комп'ютеризація усіх галузей науки й техніки, перебудова соціально-економічної й політичної систем в Україні насичують мову сучасними поняттями, термінами, зумовлюють динаміку творення нових власне українських слів і запозичення іншомовних, здебільшого англійських. Разом із зростанням рівня фахових знань представників різних професій підвищуються й вимоги до їхньої мови.
У зв'язку з поширенням використання української мови на підприємствах та в установах помітно збагачується словник професійної термінології новою науково-технічною, соціально-політичною лексикою.
Виробничо-професійна лексика вживається при визначенні спеціальних виробничих процесів, знарядь, продуктів виробництва. Кожна професія має своє коло виробничо-професійної лексики. Спеціальні слова та вислови, притаманні мові певної групи, називають професіоналізмами. Науково-термінологічна мова обслуговує сферу науки й наукової та професійно-виробничої діяльності. Термінологія – це сукупність термінів, тобто слів або словосполучень, що висловлюють специфічні поняття з певної галузі науки, техніки чи мистецтва, а також сукупність усіх термінів, наявних у тій чи іншій мові. Від звичайних слів терміни відрізняються точністю семантичних меж. Для позначення наукових понять використовуються спеціальні слова – терміни, які є основою наукової мови.
Термін (від лат. terminus – кордон, межа, кінець) – це слово або усталене словосполучення, що виражає чітко окреслене поняття певної галузі науки, техніки, мистецтва, суспільно-політичного життя [2, с. 306]. Наука, яка займається загальнотеоретичними питаннями терміна, називається термінознавством. У цьому значенні уживали і ще досить часто й зараз використовують термін термінологія. Щоб уникнути зайвої полісемії, термінологією (або терміносистемою) називають сукупність усіх термінів мови або якоїсь галузі.
Основні ознаки терміна:
1) системність терміна (зв’язок з іншими термінами певної предметної сфери, який виявляється в синонімічних відношеннях (словотвір – дериватологія), антонімічних відношеннях (поширене речення – непоширене речення), родо-видових (гіперо-гіпонімічних) відношеннях (частина мови – вигук, дієслово); однаковому способі творення термінів – іменник, прикметник, числівник, займенник, сполучник);
2) наявність визначення (дефініції) більшості термінів;
3) тенденція до однозначності (моносемічності) терміна в межах однієї терміносистеми, однієї наукової дисципліни або сфери професійної діяльності;
4) стилістична нейтральність;
5) відсутність експресії, образності, суб’єктивно-оцінних відтінків.
Терміни бувають: загальнонаукові, які з однаковим значенням уживаються в багатьох галузях (аналіз, аргумент, ідея, гіпотеза, категорія, формула), міжгалузеві, уживані в кількох галузях (стиль, алітерація, асонанс, анафора – у мовознавстві й літературознавстві), та вузькоспеціальні (галузеві), уживані в певній галузі науки (дієслово, недоконаний вид, фонема – у мовознавстві).
Якщо той самий термін уживається в різних термінологічних системах, то зазвичай його значення змінюється: корінь у лінгвістиці – „неподільна головна морфема, спільна для всіх споріднених слів”, у математиці – „величина, що при піднесенні її до певного степеня дає дане число”.
Мова професійного спілкування, на відміну від загальнолітературної, вимагає однозначності тлумачення основних ключових понять, зафіксованих у термінах. Неточне вживання того чи того терміна може мати небажані наслідки. Тому слід вживати терміни лише в тій формі та значенні, які зафіксовані у словниках останніх видань.
Знати мову своєї професії – вільно володіти, послуговуватися лексикою свого фаху. Знання мови – один із основних компонентів професійної підготовки. Оскільки вона виражає думку, є засобом пізнання й діяльності, то правильного професійного спілкування людина вчиться все своє життя. Знання мови своєї професії підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися на виробництві та в безпосередніх наукових і ділових контактах.

Список використаних джерел
1. Панько Т. І. Українське термінознавство / Т. І. Панько, І. М. Кочан, Г. П. Мацюк. – Львів : Світ, 1994. – 216 с.
2. Ганич Д. І. Словник лінгвістичних термінів / Д. І. Ганич, І. С. Олійник. – К. : Вища школа, 1985.
3. Ципердюк О. Українська мова за професійним спрямуванням: курс лекцій для студентів факультету іноземних мов / О. Ципердюк. – Івано-Франківськ, 2013.
4. Кулакевич Л. М. Особливості термінології фаху: методичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни „Українська мова за професійним спрямуванням” для студентів ІІ–ІІІ курсу всіх спеціальностей / Л. М. Кулакевич. − Д.: ДВНЗУДХТУ, 2013. − 28 с.