Ярошенко О.В. ДИСКУСІЯ ТА ЇЇ ОСОБЛИВОСТІ

Ярошенко Олександр Володимирович
студент факультету економіки та управління бізнесом, ДВНЗ «Криворізький національний університет», yaroshenko8801@gmail.com

ДИСКУСІЯ ТА ЇЇ ОСОБЛИВОСТІ

Найважливіше мистецтво – це мистецтво переконання. Ним можна оволодіти лише в процесі комунікації. Сьогодні ми маємо діловий практикум із теми «Комунікація. Дискусія. Правила її ведення»
Скільки людина живе – стільки спілкується, і цей процес спілкування (усі його види) називається комунікацією. Комунікація – це спілкування друзів, комунікація – це навчання, комунікація – це виступ адвоката на суді, комунікація – це привітання із днем народження, комунікація – це розмова з подругою по телефону.
Але кожна людина – це особистість, яка має власну думку. Так чи інакше, люди об'єднані в колективи – класи, сім'ї, організації, установи, які налічують від двох осіб до 2 тис. осіб. Виникає необхідність вирішення певних питань. А в кожній ситуації, яка вимагає прийняття рішення, рано чи пізно настає момент, коли необхідно вибирати один із альтернативних способів дії.
Дискусія – публічне обговорення певного суперечливого питання чи проблеми. Дуже часто в професійному мовленні, в окремих виробничих ситуаціях, розв’язуючи певну проблему, відстоюючи свій погляд, вступають у дискусію. Ділова дискусія – це обмін думками стосовно якогось питання з дотриманням певних правил і за участю всіх або окремих її учасників. Майже кожне підприємство або фірма обговорюють ділові питання на засіданнях груп або комісій. Чимало ділових зборів і нарад також проводяться у формі дискусій. Під час масової дискусії всі учасники, за винятком голови, знаходяться в однаковому становищі. Голова керує ходом дискусії й робить остаточні висновки. Групова дискусія характеризується тим, що спеціально підготовлена група обговорює питання – дискутує перед аудиторією. Мета такої дискусії – обговорення можливих варіантів розв’язання проблеми, обговорення протилежних поглядів щодо спірних питань, поширення нової інформації. У груповій дискусії можуть брати участь від трьох до десяти опонентів. Основний комунікативний засіб – діалог, який одночасно ведуть тільки двоє учасників. Виступ під час дискусії – це роздум проблемного характеру. Автор такого роздуму намагається знайти вирішення певної виробничої проблеми чи складного питання. Щоб виступ під час дискусії досяг мети, той, хто виступає, повинен сам бути зацікавленим у предметі свого виступу.
Організація дискусії передбачає три етапи:
- підготовчий. На цьому етапі доцільно сформулювати тему дискусії й основні питання, які будуть винесені на колективне обговорення, дібрати відповідну літературу, визначити час і місце проведення дискусії. Тему краще сформулювати проблемно. На обговорення не бажано виносити понад п’ять питань. Якщо тема складна, доцільно зробити невеликий вступ.
- основний. На цьому етапі обговорюються ті питання, які було винесено на порядок денний. Процесом обговорення керує ведучий. Учасники дискусії мають підготуватися до обговорення обраної теми й виявити готовність викласти свою позицію. Кожен повинен уважно слухати інших і чути, про що саме вони говорять. Усі повинні поводитися відповідно до загальноприйнятих етичних норм поведінки. Не можна перебивати того, хто виступає.
- заключний. Це етап підбиття підсумків. Підсумовує ведучий (здебільшого).
Як правило, дискусія не повинна тривати понад три години. Для повідомлень надається 15-20 хвилин, для виступу – 3-5. Дискусія відрізняється від полеміки та диспуту. Полеміка має на меті не досягнення згоди в суперечці, а перемогу над опонентом. Диспут найчастіше використовується для публічного захисту наукової позиції або для того, щоб визначитись у життєво важливих, найчастіше моральних, проблемах.
Отже, форма проведення обговорення – це дискусія. Існують різні методи ведення дискусій.
«Мозковий штурм» – це ефективний метод колективного обговорення, пошук рішення, у якому шляхом вільного висловлювання здійснюються думки всіх учасників.
Принцип «мозкового штурму» простий. Ви збираєте групу учасників дискусії, ставите їм завдання та просите всіх учасників висловити свої думки з приводу розв’язання цього завдання: ніхто не має права висловлювати на цьому етапі свої думки про ідеї інших чи давати їм оцінку. За кілька хвилин можна отримати велику кількість ідей, які слугуватимуть основою для вироблення найбільш розумного рішення.
«Дерево рішень» (метод усіх можливих варіантів). Ця методика застосовується при аналізі ситуацій і допомагає досягти повного розуміння причин, які призвели до прийняття того чи іншого важливого рішення в минулому. Учасники дискусії розуміють механізм прийняття складних рішень, а викладач із великою точністю заносить у колонки переваги й недоліки кожного з них. У ході обговорення учасники дискусії заповнюють таблицю.
Дебати – один із видів дискусії. Мета учасника дебатів – переконати інших у тому, що його підхід до розв’язання проблеми правильний. Проведення дебатів є ефективним засобом навчання учасників дискусії вмінню зрозуміло й логічно сформувати свою позицію, віднайти переконливі факти та доводи на свою підтримку. Наприкінці дебатів учасники дискусії повинні оцінити наслідки реалізації позиції супротивника. При цьому, можливо, треба буде оцінити чинний закон або політику, що проводиться.
Важливе місце після логіки та організації дискусії займає культура мовлення. Адже не так уже й багато людей у ході суперечки вміють дотримуватись елементарної культури мовлення. Це в першу чергу стосується використання необразливих, дипломатичних формулювань тощо, це стосується уміння лаконічно висловлювати свою думку, не допускати двозначного трактування своїх висловлювань і позицій.
Важливе місце також слід приділити часу виступів сторін, які ведуть дискусію. Не можна допускати, щоб одна сторона мала більше часу для виступу. Не можна допускати, щоби якась зі сторін переходила на силові методи ведення дискусії. Сила голосу – це ще не розв’язання проблеми, це не наближення до найкращого розв'язання суперечки. У жодному разі не можна під час дискусій використовувати недозволені методи ведення суперечок: ображати один одного, натякати на якісь певні негативні сторони один одного, не маючи конкретних доказів чи відносячи до суперечки речі, які не мають логічного стосунку до питань, що розглядаються.
Отже, культура ведення дискусії – це ознака загальної культури людини. Дотримання загальноприйнятих правил її ведення робить її діяльно-практичною та успішною.

Список використаних джерел
1. Микола Зубков. Сучасне ділове мовлення / Микола Зубков. – Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2007.
2. Плющ Н. П. Формули ввічливості в системі українського мовного етикету / Н. П. Плющ // Українська мова і сучасність.— К.: НМК ВО, 1991. – С. 90 – 98.
3. Богдан С. К. Мовний етикет українців: традиції і сучасність / С. К. Богдан. – К.: Рідна мова, 1998. – 475 с.