Євтєхов В.Є. ВІДДЗЕРКАЛЕННЯ МОВНО-КУЛЬТУРНОГО РІВНЯ В ЗАСОБАХ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ

Євтєхов Володимир Євгенович
студент геолого-екологічного факультету ДВНЗ «Криворізький національний університет», vladimir.evrtekhov@gmail.com

ВІДДЗЕРКАЛЕННЯ МОВНО-КУЛЬТУРНОГО РІВНЯ В ЗАСОБАХ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ

Культура мовлення – це духовне обличчя людини. Проблема культури мовлення в сучасний період розвитку нашої країни є актуальною й суттєвою для всіх і для молоді зокрема. Для того, аби показати, що ми поважаємо себе та нашу державу, нам потрібно слідувати різноманітним шляхам удосконалення особистої культури мовлення.
Загалом втрата рідної мови для будь-якої людини – страшна психологічна катастрофа. Адже мова закладається в людині генетично, спадково. Людина не тільки мислить рідною мовою, а й відчуває нею все. Втрата ж цієї мови робить особистість душевно біднішою. Тому ми повинні пам'ятати, як говорив Олесь Гончар, що збереження рідної мови – це «справа честі всіх нас, і старших, і молодших, це природний обов'язок перед незалежною, вільною Україною».
Що коїться сьогодні з рідним словом на телеканалах і в радіопросторі? Знецінення його, нехтування літературними нормами – не що інше, як саботаж. Саботаж, який виявляється у прямій відмові від виконання своїх святих обов’язків – бути для мільйонів людей взірцем, еталоном мовлення (стосується багатьох професіональних теле- та радіоведучих, кореспондентів, коментаторів електронних ЗМІ, якщо вони заслуговують так називатися), або в несумлінному, недбалому вивченні рідної мови, несерйозному ставленні до її законів – усталених літературних норм (це вже на совісті тих, кому надають слово в ефірі; когорта їхня необмежена: від державних, політичних діячів, депутатів – до пересічних громадян) [2, с. 146].
Зрозуміло, сьогодні з ефіру ми чуємо те, що маємо в усьому мовному середовищі, культурі (чи безкультур’ї) спілкування всіх прошарків суспільства. Засоби масової комунікації лише по-своєму віддзеркалюють той мовно-культурний рівень.
Для мови реклами характерне використання мовної гри. Особливої ролі вона набула в рекламі останнім часом, і, на думку фахівців, саме мовна гра допомагає зробити рекламу оригінальною та встановити теплий, неформальний контакт із реципієнтом [1, с. 27].
Мовна гра – це свідоме порушення мовних норм, правил мовної поведінки, перекручення (викривлення, спотворення) мовних кліше з метою надання повідомленню більшої експресивної сили [4].
Проте часом текстовики недостатню увагу приділяють правильності написання рекламних оголошень. Підтвердженням цього є значна кількість порушень, що їх знаходимо в аналізованих текстах. У зв’язку з цим, актуальним постає питання дотримання мовної норми при написанні текстів оголошень, ураховуючи їх масовий контакт зі споживачами.
Як свідчить сучасний мовознавець Наталя Грицюга, «розвиток мови реклами супроводжується боротьбою двох тенденцій: намаганням за допомогою різних мовних засобів заволодіти увагою максимальної кількості потенційних споживачів та подоланням мовних стандартів» [3, с. 84].
Наявна в нашому суспільстві двомовність є джерелом численних русизмів і кальок, на які можна натрапити в рекламних оголошеннях.
Виникають помилки через різні чинники – як лінгвістичні, так і позалінгвістичні. Основною причиною породження анормативів є незнання відповідної норми. Якщо взяти до уваги лише один критерій – руйнування норми – і запропонувати типологію мовних помилок за співвіднесеністю їх з рівнем мовної системи, то це дозволяє виділити такі системи мовних утворень: орфографічні, лексичні, фразеологічні, морфологічні, словотвірні, синтаксичні, пунктуаційні, стилістичні, орфоепічні, акцентуаційні анормативи. Окреме місце посідають так звані логічні помилки [3, с.85].
У будь-якому разі слід пам’ятати, що низька якість зовнішньої реклами негативно позначається на іміджі замовника, і банальні помилки в рекламних текстах можуть завадити основному завданню реклами – примусити споживача скористатися рекламованими послугами чи товарами [2, с. 151]. Адже на мову рекламіста покладаються певні функції, зокрема такі, як: налагодження та регуляція стосунків між виробником та споживачем, комунікативна доступність і зрозумілість, забезпечення повноцінного сприймання інформації аудиторією. Зневажливе ставлення до виконання цих функцій дає негативні наслідки у спілкуванні рекламодавця зі споживачем. Мова може бути ефективним інструментом лише тоді, коли відповідає вимогам культури та гуманістичної етики. Професійне мовлення рекламіста має бути своєрідною «словесною ідеєю» з метою інтелектуального, емоційно-вольового, морального впливу.
Отже, на наших очах в аудіовізуальних засобах масової інформації зникає неоціненне багатство – школа красного слова, яка ґрунтувалася не лише на прекрасних голосових особливостях і зовнішніх даних справжніх професіоналів, а й на їхній майстерності найвищого ґатунку, манері говорити, високому рівні мовленнєвої культури, мовного досвіду, глибині проголошуваного тексту. Все це сприяло поширенню та усталенню орфоепічних, лексичних, граматичних норм літературної мови, розкриттю її стилістичних можливостей.
Список використаних джерел
1. Дерпак О. Ефективність реклами: мовні особливості / О. Дерпак // Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика. – 2010. – №8. – С. 24 – 33.
2. Козаков Г. Саботаж: актуальні проблеми культури ефірного мовлення / Г. Козаков // Теле- та радіожурналістика. – 2011. – № 8. – С. 144 – 154.
3. Наталія Грицюта. Проблеми мовної естетики реклами / Н. Грицюта // Стиль і текст. – 2010. – № 11. – С. 82 – 96.
4. Обритько Б. А. Реклама і рекламна діяльність/ Б. А. Обритько – К., 2009. – 240 c.