Петріщева С.А. СПЕЦИФІКА ВИКЛАДАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ТА ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ З УРАХУВАННЯМ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

Живе лиш той, хто не живе для себе,
Хто для других виборює життя.
Василь Симоненко

Сьогодні прогресивний викладач із особливою відповідальністю мусить дбати про формування людини, котра здатна приймати відповідальні рішення, критично мислити, творчо вирішувати проблеми, самореалізовуватися, бути господарем свого життя та життя нації, одним словом – компетентної особистості.
Ці слова видатного українського поета можуть слугувати епіграфом на будь-якому занятті майбутніх медичних працівників. Викладачі української та зарубіжної літератури Камʼянського медичного коледжу згадують їх повсякчасно.
Для таких студентів надзвичайно важливо усвідомлювати винятковість свого призначення з самого початку навчання. Вони приходять навчатися до коледжу на базі 9 класів, опановують тут шкільні дисципліни з метою отримання повної середньої освіти. Задача викладача – не тільки подати знання згідно з програмою, а й актуалізувати їх з урахуванням специфіки медичної галузі. Так, на заняттях з української та зарубіжної літератури викладач прагне віднайти звʼязок художнього твору чи біографії митця з медициною. Показовими є приклади Остапа Вишні, А. П. Чехова, М. Булгакова, новела М. Коцюбинського «Intermezzo» та ін.
В історії української культури й літератури різних періодів розвитку особливе місце займають письменники-лікарі, які своєю творчістю й культурно-громадською діяльністю стали прикладом мужності й людяності для наступних поколінь, вписали в історію самобутню й неповторну сторінку служіння своєму народу й Батьківщині. Адже медицина й література – це насамперед людинознавство. Лікарі, маючи знання з медицини, позбавляють людину від страждань. О. Герцен підкреслював: “Література не лікар, а біль”. Саме література пробуджує й виховує в людині людяне, глибоку душевність і духовність, високі моральні якості. Для медика, як і для літератора, необхідна гармонія розуму й серця. Слово для медика, за Гіппократом, є найнеобхіднішим для пізнання людини. Тому він і радив звертатися насамперед до того лікаря, який разом із іншими засобами допомагає словом.
Дослідниками вже давно вивчається проблема активного залучення лікарів до художньої творчості. Юрій Щербак пише з цього приводу: «Практично кожна країна має одного або декілька видатних письменників-лікарів. Участь представників найбільш гуманної професії у літературному процесі стала звичним, таким, що розуміється само собою...». Л. Пиріг використовує визначення «персоніфікований зв'язок медицини і культури».
І в історико-медичних, і у літературознавчих працях наводяться біографії найвідоміших у світовій літературі лікарів-письменників, аналізується зміст їх творів. Практично жодна така стаття не обходиться без згадки імені М.О.Булгакова. Тож не дивно, що на заняттях зарубіжної літератури Камʼянського медичного коледжу викладач акцентує увагу студентів на професії письменника, на досвіді його роботи, тим самим спонукаючи читати твори, не передбачені програмою, позааудиторно («Нотатки юного лікаря», «Собаче серце» та ін.).
Вивчаючи життя і творчість Лесі Українки, студенти захоплюються мужністю цієї тендітної жінки, яка вела «тридцятилітню війну» з невиліковною на той час хворобою. Окремі групи здійснюють пошукову роботу, зʼясовують діагноз, симптоми, наслідки, можливі шляхи лікування, роблять висновки про те, як сучасна медицина крокує вперед.
Так само, читаючи твір А. Камю «Чума», першокурсники готують випереджаючіповідомленняпро виникнення епідемії чуми, особливостей перебігу хвороби та наслідків. Таким чином їм краще вдається зрозуміти й символічність образу чуми, і мотивацію вчинків героїв.
Комедія «Хазяїн» І. Карпенка-Карого також дає матеріал для роздумів. Студенти шукають відповіді на запитання: що послужило причиною смерті Терентія Гавриловича Пузиря? Жадоба? Відмова від платних послуг лікаря? З точки зору медицини можливо було його врятувати? З яких позицій можна розглядати актуальність твору?
Говорячи про лікування, як же не згадати по лікування душі? Тут показовою є новела М. Коцюбинського «Intermezzo». Депресія. Вона викликана великою душевною втомою ліричного героя, який перебуває в конфлікті з самим собою. Михайло Коцюбинський показує людину, захоплену виром історичних подій, поставлену у ситуацію морального і громадянського вибору. Психічний злам, що під впливом цих подій відбувається в душі героя, змінює його ціннісні орієнтації, руйнує внутрішню рівновагу, призводить до роздвоєння особистості, стає основою психологічної драми. Одужання настає після «природотерапії». Тут матеріал для обговорення: чи насправді душевний стан людини так тісно повʼязаний з фізичним здоровʼям? Чи правильно зробив герой, прагнучи відірватися від «залізної руки города»? А що б ви йому порадили?
Непересічні особистості дарують особливі приклади. У цьому аспекті розглядаємо постать А. П. Чехова, лікаря за освітою, а головне – за покликанням. Його сучасники згадували, як самовіддано він надавав допомогу людям, незалежно від їхнього соціального чи матеріального статусу, часто безкоштовно, навіть у збиток собі. Так само чинив і Остап Вишня, демонструючи тим самим приклад високого гуманізму й безкорисливості.
З метою реалізації комунікативної компетентності застосовуються інтерактивні технології групового навчання. Це технології колективно-групового навчання («Мікрофон», «Незакінчене речення», «Мозковий штурм», «Дерево рішень», «Аналіз ситуацій», тощо), технології ситуативного моделювання (рольові ігри), технології опрацювання дискусійних питань («Доведи позицію», «Займи позицію», «Метод ПРЕС», дискусії, тощо). Дані форми роботи забезпечують побудову, реалізацію та рефлексію навчання інноваційної особистості в умовах профілізації.
Таким чином, використання компетентнісного підходу до викладання літератури в умовах профілізації є ефективним засобом підвищення якості освітимайбутніхмедичних працівників, розвитку здібностей та інтересів студентіввідповідно до обраного фаху,їх пізнавальної активності, а головне – засобом самореалізації. Результат освітнього процесу – компетентний випускник, який адекватно реагує на зміни в навколишньому світі, спроможний вирішувати проблеми буття, приймати нестандартні рішення і нести за них відповідальність, будувати власний життєвий проект.
Отож, компетентнісний підхід до викладання української і зарубіжної літератури в умовах профілізації відіграє вирішальну роль у створенні проектно-життєвого простору гуманітарного виміру сучасної освіти, утворює перехідну ланку від навчального процесу до професійної діяльності майбутніх медичних працівників.

Список використаних джерел
1. Куцінко О. Г. Професійний довідник учителя літератури. – Х. : Вид. група «Основа», 2012, - 381 с.
2. Лікарі-письменники: діяльність та творчість. superstudent.com.ua/ukrainska-literatura