Коджебаш К.К. ТЕРМІНИ І ПРОФЕСІОНАЛІЗМИ ЯК ВЗАЄМОПОВ’ЯЗАНІ ЧАСТИНИ ФАХОВОЇ МОВИ

Коджебаш Костянтин Костянтинович
студент механіко-машинобудівного факультету ДВНЗ «Криворізький національний університет», kodjebash42@gmail.com

ТЕРМІНИ І ПРОФЕСІОНАЛІЗМИ ЯК ВЗАЄМОПОВ’ЯЗАНІ ЧАСТИНИ ФАХОВОЇ МОВИ

Сучасність характеризується бурхливим розвитком усіх галузей науки й техніки, у зв’язку з цим виникає потреба вдосконалення системи передавання й оброблення інформації в різноманітних сферах науки та техніки. Особлива роль належать лінгвістичному напряму, за допомогою якого в українській мові з’явилися такі поняття, як фахова мова, терміни, професіоналізми.
Фахова мова – це мова для спеціальних цілей, що обслуговує конкретну галузь знань чи сферу діяльності. У системі фахових мов можна виділити такі підвиди фахової мови, як: медична мова, економічна, юридична, мова реклами, спорту, високих технологій тощо. Із виникненням нових галузей науки та знань і бурхливим розвитком технологій виникає потреба створення спеціальної лексики та термінологічних систем, що й стають основою формування та зародження нових фахових мов. Функціонування фахової мови забезпечує докладно визначена термінологія. Словник професійних текстів містить вузькогалузеві лексеми, міжгалузеві наукові терміни, професіоналізми (виробничу лексику), номенклатурні назви, професійний жаргон і загальновживані лексеми.
Термін – це слово або словосполучення, що вживаються у досить специфічній сфері мовлення й слугують для точного вираження понять і предметів. Кількість термінів у розвинених мовах багатократно перевищує чисельність загальновживаних слів і досягає зараз кількох мільйонів лексичних одиниць. І ця величина невпинно зростає. Термінологічні одиниці надходять до мови різними шляхами. Перший шлях – надання статусу термінів загальновживаним лексичним одиницям рідної мови. Такий варіант утворення термінів не завжди є позитивним, оскільки тут часто мають місце переосмислення, метонімічне перенесення, коли слову приписується нове значення (наприклад, терміни «плече», «голова», «ланцюг» тощо). З метою диференціації подібних лексичних одиниць терміни часто змінюють форму написання, вимови, відмінювання, наголосу. Більш популярним та виправданим є шлях утворення термінів шляхом запозичення з інших мов. На різних етапах становлення суспільства терміни запозичуються з різних мов, що зумовлюється різними історичними умовами. Так, музична та комерційна термінологія провідних європейських мов є, в основному, італійського походження (леґато, адажіо, анданте, банк, авізо, лоро, альпарі), театральна та поштова – французького (антракт, партер, афіша, кур’єр, бандероль), спортивна – англійського (футбол, спорт, чемпіон, ринґ). Навігаційна термінологія в українській, російській, англійській та деяких інших мовах складається, в основному, з голландських лексичних елементів (рос. кіль, рубка, боцман). Загальнотехнічна, реміснича та військова термінологія багатьох слов’янських мов має численні запозичення з німецької мови (верстат, кронштейн, еркер, плац бруствер, фельдфебель, штандарт).
Необхідно зазначити, що цілком нові терміни, як правило, не «вигадуються». За всю історію розвитку науки та техніки можна навести лише кілька випадків такого утворення термінів. Як окремий випадок термінотворення можна навести шлях запозичення одиниць з інших наукових сфер. При цьому термін нерідко набуває нового значення (наприклад, «морфологія» у мовознавстві та біології; «мовлення» у мовознавстві, риториці, психології, фізіології та медицині).
Проблема розмежування професійної лексики та термінології залишається досить складною. Одні лінгвісти ставлять знак рівняння між ними, інші їх чітко розрізняють, треті кажуть про наявність деяких спільних рис між ними. Перший погляд представляє М. М. Шанський, який стверджував, що професіоналізми означають спеціальні поняття, знаряддя чи продукти праці, виробничі процеси, тому їх називають також термінами [1, с. 124]. Даний підхід можна зрозуміти, якщо врахувати той факт, що спільними рисами для термінології та професійної лексики є спеціалізація значення та утворення на даній основі специфічних лексико-семантичних систем, обмеження кількості користувачів даною лексикою та сфер вживання. Ці дві спроби чітко розмежовують М. Д. Степанова та І.І. Чернишова, які вважають, що професійний словник за своїм складом пов’язаний головним чином з архаїчною лексикою старих ремісничих та спеціальних занять, котрі виникли в різні періоди пізнього середньовіччя (корабельна та навігаційна, гірничодобувна, мисливська справи тощо) [1, с. 216]. Логічним уважається, що розвиток машинного виробництва, нової техніки істотно звузив сферу професійних субмов. Але прихильники даного погляду є занадто категоричними в тому, що професіоналізми відрізняються більшою емоційністю порівняно з термінами, що термінологічні одиниці є точнішими. Недостатньо аргументованим є також твердження про територіальну обмеженість професійної лексики. Найпослідовнішою є концепція про номінацію найдавніших спеціальних понять, котрі належать до трудової та виробничої діяльності, термінами та існування у зв’язку з цим відповідної термінології. Отже, проблема більшої архаїчності професійної лексики втрачає свою релевантність. С. Д. Шелов справедливо відзначає, що спеціальна лексика трудової діяльності часто випереджає спеціалізацію та професіоналізацію праці; у цьому розумінні терміни як спеціальні, тематично обмежені позначення здаються не новішими, а, навпаки, давнішими за професійну лексику [1, с. 80].
Доцільним є розмежування професіоналізмів і термінів, котрі разом становлять поняття спеціальної субмови. Межуючи одне з одним, терміни, проте, мають більш упорядкований та нормалізований характер, у той час як професіоналізми є напівофіційними лексичними одиницями, які вживаються вузьким колом фахівців, причому, переважно в розмовній мові. Незважаючи на ці істотні відмінності, між цими двома сферами лексики існує безперервний взаємообмін, і професіоналізм може існувати також і як синонім терміна.
Список використаних джерел
1. Дьяков А. С., Кияк Т. Р., Куделько 3. Б. — Основи термінотворення: семантичні та соціолінгвістичні аспекти / А. С. Дьяков, Т. Р. Кияк, З. Б. Куделько. – К.: Наука, 1997. – 346 с.