Бондаренко Д.О.ЯВИЩЕ СУРЖИКУ В ТЕХНІЧНОМУ МОВЛЕННІ

Суржик – це мовна суміш, яка формувалася на периферії міста й села, у тій адаптивній зоні, де процеси асиміляції населення відбувалися прискорено, де частина мешканців, яка хотіла пристосуватися до нової мови, до нової влади, починала відтворювати суміш слів із двох мов. Національну й соціальну природу суржику відображає сам термін, запозичений із сільськогосподарської лексики, де суржик – це суміш зерна пшениці й жита, жита й ячменю, ячменю й вівса; борошно з такої суміші. «Проте зовсім не зерново-борошняний фактор визначив біографію цього слова-поняття, а людський, той, що перебуває на периферії й не спливає негайно у свідомості при вимовлянні вголос слова", – писав Тарас Кознарський [1].
Мовні підвиди, що вживаються у спілкуванні на основі безладної суміші двох мов, мають назву мов-піджинів. Піджин – загальне найменування мов, що виникають в екстремальній ситуації міжетнічних контактів при гострій необхідності досягти взаєморозуміння. При утворенні піджина, як правило, контактують три мови й більше. Але Тарас Кознарський уважає: «Ні піджин, ні креол не дорівнюють суржикові, – пише він, – вони формуються здебільшого між істотно відмінними мовами й часто не зрозумілі носіям стандартної панівної мови даної території. Натомість носій суржику розуміє й українську, і російську мови. Суржик виникає не для розуміння, а для певних соціальних потреб, передусім відокремлення від села і перехід у міське суспільство з нормальною мовою [2]».
Суржик виникає в результаті системної інтерференції на фонетичному, морфологічному, лексичному, синтаксичному рівнях; він репрезентується лексемами – суржикізмами, які накладаються на українську або російську мовну основу; виявляється на базі регіональних різновидів української мови як мовний код у середовищі індивідів різних типів мовної компетенції, у різнотипних соціально-корпоративних і комунікативних сферах. Експерти Київського міжнародного інституту соціології стверджують, що суржиком спілкуються й пишуть від 11% до 18% українців (від 5 до 8 млн осіб). Здебільшого це жителі східних і центральних областей (21,7%), а найменше таких у Західній Україні (2,5%) [4].
Деякі характерні прояви суржику (порівняно з нормативною українською мовою):
 уживання русизмів замість нормативних українських відповідників: даже (навіть), да (так), нє (ні), када (коли), нє нада (не потрібно), єлє (ледве), щас/січас (зараз) ;
 «українізовані» форми російських дієслів: здєлав (зробив), дівся (подівся), унаслідував (успадкував);
 «українізовані» форми російських числівників: первий/перва, вторий/втора;
 змішування українських і російських форм невизначених займенників: хто-то (хтось), шо-то (щось), як-то (якось), які-то (якісь), який-то (якийсь), чого-то (чомусь, чогось), кой-шо(щось), кой-які (якісь);
 порушення дієслівного керування, уживання прийменників і відмінків за російським зразком: по вулицям замість по вулицях, на російській мові замість російською мовою.
Саме через суржик виникають проблеми зі складанням технічної літератури. В усному мовленні робітників технічної сфери суржик особливої шкоди не несе, але втрачаються краса та милозвучність нашої мови. Проблема суржику в технічному мовленні ускладнює роботу фахівцям технічної сфери. Складнощі перекладу технічних термінів не дають можливості в повному обсязі виконувати конкретні завдання достовірно, адже саме через це виникають непорозуміння серед фахівців.
Технічний переклад включає технічні терміни, але насправді «технічний» точно позначає щось пов’язане з технікою та технічними текстами. Але той факт, що десь є спеціалізована термінологія, не означає, що це щось технічне. Під час обговорення технічного перекладу дуже важливо розрізняти спеціалізований та технічний переклад. Наприклад, у підручниках технічного напряму підготовки в текстах дуже специфічна термінологія, стилі та документальна структура. У технічному перекладі все пов’язано з термінологією.
Існує три речі, які важливі для того, аби навчитися працювати з науковими та технічними текстами:
• знати структуру тексту у різних мовах;
• знати лінгвістичні особливості кожної сфери;
• знати предметну область.
Найбільш частими помилками в царині наголосу є:
- уживання неправильного наголосу під впливом місцевого діалекту;
- уживання допустимого варіанта як правильного.
Щоб грамотно перекласти літературу за спрямуванням або прочитати наукову статтю, треба знати термінологію своєї спеціальності. Тому, на сьогодні в молодого покоління фахівців технічної сфери виникають великі труднощі у використанні літературних норм мови. Суржик є небезпечним, шкідливим і загрозливим явищем, бо паразитує в українській мові та призводить до значних спотворень мовних норм. Кожному студентові треба боротися з двомовною хворобою, тому що це погіршує враження про фахівця, про його підготовку.
Видатний поет М. Рильський закликав "пильно й ненастанно" полоти мовний бур’ян. Але в наш час ми засмітили рідну мову, тому полоти доведеться довго. Мову треба зберігати й розвивати відповідно до потреб. І немає значення, де ти її використовуєш: удома, на вулиці, на підприємстві. Плекати мову – наше завдання, бо нація, у якої немає мови, – не є нацією.
Список використаних джерел
1. Словарь української мови: в 4-х тт. / за ред. Б. Грінченка. – К., 1907–1909. – Т. 4.
2. Кознарський Т. Нотатки на берегах макабресок / Т. Кознарський // Критика. – 1998. – № 5.
3. https://tsn.ua/ukrayina/bilshist-ukrayinciv-rozmovlyayut-surzhikom.html