Воронов М.М. УЖИВАННЯ СЛЕНГІВ І ЖАРГОНІВ У ВІДКРИТИХ МОЛОДІЖНИХ СЕРЕДОВИЩАХ

Воронов Марк Михайлович
студент електротехнічного факультету ДВНЗ «Криворізький національний університет», Dmitras.kr@gmail.com

УЖИВАННЯ СЛЕНГІВ І ЖАРГОНІВ У ВІДКРИТИХ МОЛОДІЖНИХ СЕРЕДОВИЩАХ

Неповнота побутування живих форм усного мовлення – соціолектів, сленгів, арго – належить до найзагрозливіших для майбутнього української мови явищ.
Деякі мовознавці виділяють побутово-розмовне мовлення в самостійну систему й протиставляють його літературній мови. Воно має наддіалектний загальнонаціональний характер. Водночас до нього легко проникають елементи вузьколокальних утворень – територіальних діалектів, а також соціолектів, жаргонів, арго.
У минулому терміну жаргон надавалося стилістично знижене значення як елемента негативної конотації, яке зберігається іноді й у сучасному побутовому мовленні.
В останнє десятиліття в науковому й публіцистичному дискурсах поширився запозичений з англійської мови термін сленгу – позначення жаргонізованого розмовного мовлення або жаргону з широкою соціальною базою, наприклад, молодіжний сленг.
Соціолект, або жаргон, виконує такі функції: об'єднує особу з групою, водночас вирізняючи відповідну групу поміж інших, а також стає мовним знаряддям інтерпретації дійсності. Соціолект, як кожна мова, у певний спосіб інтерпретує дійсність, накреслюючи образ світу, згідно з системою суспільних вартостей, які приймає група.
Професійно диференційовані соціолекти виникли дуже давно, що було пов’язано з розподілом праці між членами соціуму. У минулому в Україні були відомі такі професійні соціолекти, як мова кобзарів (вона називалася лірницька мова ), свій жаргон мали бурсаки, духовенство, мандрівні дяки та інші групи населення, об'єднані за родом діяльності.
Групові або корпоративні жаргони зазвичай виникають у групах людей, тісно між собою чимось пов'язаних. Форми зв'язку можуть бути різними, наприклад, спільне навчання в школі або вищому навчальному закладі, служба в армії, захоплення туризмом, спортом, колекціонуванням тощо.
Лексика корпоративних жаргонів за своїм призначенням суттєво відрізняється від професійної лексики або термінології. Появу спеціальної професійної лексики, як правило, зумовлює потреба назвати якийсь предмет або явище, з чим виробник має справу у своїй діяльності. Нерідко це стосується якогось специфічного предмета, маловідомого або зовсім невідомого іншим. Лексика ж групових жаргонів позначає переважно вже відомі предмети, якості, стани. Тут ми маємо справу не з понятійними , а з експресивно-оцінювальними синонімами, найчастіше стилістично зниженими.
Так утворюються жаргони у відкритих молодіжних середовищах – учнівських, студентських, у трупах, пов'язаних із мистецькою діяльністю. У таких соціолектах надзвичайно розбудована синоніміка. Наприклад, у польському словнику студентського жаргону, опублікованому в 1974 р., що містить 10000 слів, на позначення грошей зафіксовано 46 синонімів. З сучасного українського студентського жаргону можна навести приклад таких синонімічних рядів: торба – гаплик – хана – труба – глина – слива (кінець, крах чогось ); герла – матильда – клава – тьолка – тітка ( дівчина ) тощо.
Жаргони й сленги є і віддавна були тим ґрунтом, звідки приходять цілющі соки до даної мови. І сленг, і жаргони необхідні для повноцінного життя кожної мови. Необхідно лише, щоб сленг і жаргони формувались у межах своєї мови.
Було досліджено, що кожен народ вкладає в мовні формули особливості свого світосприйняття. Зокрема, він не лише інтерпретує світ засобами мовної символіки, а й створює свій ментальний портрет світу. Завдяки цьому в українській мові існує невичерпний арсенал мовних артефактів – образів, символів, знаків, які втілюють у собі результати пізнавальної діяльності всієї етнокультурної спільноти.
Сьогодні національне оновлення життя громадян в Україні, потреба в розв'язанні комплексу політичних, соціально-економічних, культурно-просвітницьких проблем висуває нові вимоги до мовної освіти й мовної підготовки майбутніх фахівців усіх галузей. Відповідно до нової концепції вивчення державної мови постає потреба в повнішому й системному вивченні живого мовлення учнів у різних формах і жанрах, формування на цій основі нової системи духовно-світоглядних орієнтацій молоді на кращих українських літературно-мовних традиціях. Адже, як зазначав В. М. Русанівський, «людина реалізується в культурі думки, культурі праці й культурі мови».
Мова людська – невичерпна скарбниця, з якої кожен може взяти різноманітні засоби оформлення думки, реалізацію нагальних потреб і етичних норм спілкування. Мова слугує досконалим інструментом не лише формування власної думки й почуття, але й знаряддям впливу на інших людей. Це повністю стосується й сучасних проблем вивчення культури мовлення. Досить часто доводиться спостерігати безпорадність, алогічність, а часто й граматичну невпорядкованість думки в різних формах її втілення.
Замовленням самого суспільства зараз є формування різнобічно розвиненої й соціально активної особистості, якій притаманна справжня культура спілкування, що сповнена поваги також і до рідної мови, уміє вести діалог, дискувати, толерантно відстоювати свої політичні погляди, доводити, точно й аргументовано висловлювати свої думки, дотримуючись при цьому мовних норм і правил мовної поведінки, тобто володіти також і культурою мовлення.

Список використаних джерел
1. Дзюбишина-Мельник Н. Я. Сучасний жаргон й сучасне мовлення розмовне мовлення / Н. Я. Дзюбишина-Мельник // Наукові записки Національного університету «Києво-Могилянська академія». – Т. 20. Філологічні науки. – К., 2002. – С.15.
2. Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування / Я. Радевич-Винницький. – Львів, 2001. – С. 183.