Жамардій В.О. ГЕНЕЗА ПОНЯТТЯ “ФІТНЕС” У ЄВРОПЕЙСЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ ПЕДАГОГІЧНІЙ НАУЦІ

Жамардій Валерій Олександрович
кандидат педагогічних наук, викладач кафедри фізичного виховання та здоров’я, фізичної реабілітації, спортивної медицини, Вищий державний навчальний заклад України “Українська медична стоматологічна академія”, Shamardi@ukr.net

ГЕНЕЗА ПОНЯТТЯ “ФІТНЕС” У ЄВРОПЕЙСЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ ПЕДАГОГІЧНІЙ НАУЦІ

Термін “фітнес” використовується у всіх країнах світу без перекладу. Він походить від англійського виразу “to be fit”, що означає “бути у формі”, і передбачає гарний фізичний і психічний стан. Виникнення цього оздоровчого напрямку було зумовлене об’єктивними умовами – значним погіршенням стану здоров’я населення розвинутих країн внаслідок гіпокінезії як невід’ємної риси науково-технічного прогресу.
В одному випадку термін “фітнес” трактується як нове соціальне явище, або фізичний стан людини, в іншому – як сукупність засобів і методів, спрямованих на досягнення фізичної підготовленості, корекції фігури, або як формат масової фізичної культури, або як комплексні програми оздоровлення, засновані на засобах і методах бодібілдингу. На думку О.Г. Сайкіної, це зумовлюється тим, що явища, які позначаються одним термін “фітнес” у США і країнах СНД не ідентичні [6].
Як зазначають Е.Т. Хоулі та Б.Д. Френкс, смислове наповнення слова “фітнес” поступово еволюціонувало від “фізичної приналежності” до позначення соціального явища, культурного феномена XX століття, – від “фізичного здоров’я людини, що виражається в її здатності до фізичної роботи” до “прагнення до оптимального якості життя, що включає фізичний, психічний і соціальний компоненти”. Основою концепції фітнесу є принцип FITT, де F (від англ. “frequency”) – частота (кількість) занять на тиждень; I (від англ. “intensity”) – характеристика навантаження, яка визначається за допомогою ЧСС; T (від анг. “time”) – тривалість заняття; T (від анг. “type”) – вид заняття (тобто інтенсивність тренування та наявність обтяжень) [7].
У трактуванні поняття “фітнес” є певні відміності, що дозволяє зробити деякі уточнення. На думку Т.Ю. Круцевич, фітнес (від англ. “fitness” – пристосованість, здатність до витривалості) – це напрямок масової, спортивної й оздоровчої фізичної культури, який спрямований на покращання загального стану організму людини, його тренованість, здатність опиратись негативним чинникам зовнішнього середовища шляхом виконання простих і комплексних вправ у музичному супроводі чи у визначеному такті, допомагає в корекції форми і маси тіла та дозволяє закріпити досягнуті результати [4].
За даними А.В. Менхіна, фітнес є системою фізичних вправ оздоровчого напрямку (за винятком спортивних форм фітнесу) з достатньо широким набором різноманітних і доступних рухових завдань, що складають індивідуально-стандартизовані програми, особисто мотивовані та функціонально зумовлені (співвідносні з нормативною базою) [5].
В.Е. Борілкевич стверджує, що “фітнес об’єднує у собі різні види фізично-активної діяльності. Фітнес – це не спорт вищих досягнень, а фізична активність, доступна та необхідна всім. І біг, і катання на роликових ковзанах, і плавання, і велосипедні прогулянки – все це можна віднести до фітнесу” [1, с. 34].
За даними В.Ю. Давидова, фітнес – це комплексне відновлення і підтримання здоров’я за допомогою правильного харчування, фізичних навантажень із урахуванням індивідуальних здібностей [2].
На думку О.Г. Сайкіної, Г.Н. Пономарьова, фітнес відноситься до предметної галузі фізичної культури, оскільки формує спеціальні знання, розвиває рухові здібності та вміння, що визначають фізичну дієздатність і здоров’я людини на основі використання інноваційних підходів, засобів, методів, обладнання, інвентарю й умов проведення занять [6].
У дослідженні Л.Я. Іващенко, О.Л. Благій, Ю.О. Усачова, фітнес – це новий сучасний напрямок у системі фізичного виховання, який охоплює розвинуті країни світу та є відповіддю сучасної людини на швидкий темп життя. Завдання фітнесу: зміцнення здоров’я, підвищення життєвого тонусу, зростання загальної та спеціальної працездатності, виховання фізичних якостей, формування та корекція вад статури, психопрофілактика, психокорекція, психорегуляція, набуття життєвої енергії, бадьорості, життєрадісного настрою, протидії та опору до стресів [3].
У наш час фітнес виступає як нова форма фізкультурно-оздоровчих занять серед студентів. Її основу складають загальнорозвиваючі вправи, елементи танцю, які гармонійно поєднані емоційно-ритмічною музикою. Це одна з найпопулярніших у всьому світі систем оздоровлення, яка дозволяє задовольнити сучасні потреби студентів у фізичному самовдосконаленні.
Список використаних джерел
1. Борилкевич В. Е. Об идентификации понятия “фитнесс” // Теория и практика физической культуры. – 2003. – № 2. – С. 45–46.
2. Давыдов В. Ю. Новые фитнес-системы (новые направления, методики, оборудование и инвентарь) / В. Ю. Давыдов, А. И. Шамардин, Г. О. Краснова. – Волгоград : ВРАФК, 2001. – 140 с.
3. Иващенко Л. Я. Программирования занятий оздоровительным фитнессом / Л. Я. Иващенко, А. Л. Благий, Ю. А. Усачев. – К. : Науковий світ, 2008. – 198 с.
4. Круцевич Т. Ю. Рекреація у фізичній культурі різних груп населення / Т. Ю. Круцевич, Г. В. Безверхня. – К. : Олімп. л-ра, 2010. – 248 с.
5. Менхин Ю. В., Менхин А. В. Оздоровительная гимнастика : теория и методология. – Ростов н/Д : Феникс, 2002. – 384 с.
6. Сайкина Е. Г. Фитнес в системе дошкольного и школьного физкультурного образования : диссертация ... доктора педагогических наук : 13.00.04 / Сайкина Елена Гавриловна. – Санкт-Петербург, 2009. – 560 с.
7. Хоули Эдвард Т. Оздоровительный фитнесс / Т. Эдвард Хоули, Дон Б. Френкс. – К. : Олимпийская литература, 2000. – 367 с.