Бойко Ю.В. ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНО – ВАГОМИХ МОТИВІВ НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ – МЕДИКІВ ПОЧАТКОВОГО РІВНЯ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Питання мотивації навчальної діяльності студентів, формування та розвитку їх пізнавальних інтересів розробляється в дослідженнях видатних вітчизняних та зарубіжних педагогів і психологів Б.Г.Ананьєва, Л.І.Божович, О.М.Леонтьєва, А.К.Маркової, С.Л.Рубінштейна, Г.І.Щукіної, Дж.Аткінсона, Дж.Брофі, М.Ксізентміхалі, Д.Макклелланда, А.Маслоу, М.Форда та інших. [1]
У психології мотив розглядається як спонукання до дії потребою. Мотивація – сукупність взаємопов’язаних мотивів, які визначають спрямованість поведінки, впливають на емоції, прагнення, переживання та установки. Мотивація – винятково важливий компонент не лише навчання, але й будь-якої людської діяльності взагалі. Узагальненими інтегровними проявами внутрішньої мотивації, за якими можна судити про її розвиток, є пізнавальний інтерес та позитивне ставлення до навчання.
Найважливішими факторами, які впливають на формування внутрішньої мотивації навчання, пізнавальних інтересів виступають: створення умов для прояву студентами активності, самостійності, ініціативи; достатня різноманітність і посильна трудність завдань у тому числі проблемного і творчого характеру; емоційність викладу матеріалу викладачем; задоволення від процесу діяльності; усвідомлення студентами особистісної та суспільної значимості її результатів
Першою необхідною умовою виникнення зацікавленості, спонукання до діяльності є наявність переживання потреби, яке відбиває об’єктивний стан потреби людини в чомусь.
Потрібно особливо підкреслити роль суспільної оцінки діяльності людини в формуванні у неї нових мотивів. Все, що людина робить, має звичайно якесь відношення до інших людей і викликає певну реакцію з їх боку.
Тому дії людини майже завжди пов’язані з прагненням одержати суспільне схвалення, визнання або уникнути осуду, зауваження, догани. Таке прагнення виникає вже в ранньому дитячому віці на базі розвитку взаємовідносин дитини з дорослими. Цим і пояснюється бажання студентів одержувати хороші оцінки, які виражають суспільне схвалення їх діяльності. Однак оцінка, похвала, нагорода не повинні перетворитися для студентів в самоціль, бо це формує у них негативні, інколи егоїстичні риси характеру. Тому необхідно схвалення успіхів студентів ставити у зв’язок з виконанням ними своїх обов’язків перед колективом. Тоді діти будуть переживати це схвалення не лише як власний успіх, але і як успіх свого колективу.
Другою умовою перетворення цілі на мотив дії є набуття новим мотивом високої значущості для подальшої професійної діяльності студента.
Так наприклад, для того, щоб у студента-медика з’явилося бажання розв’язувати задачі з хімії заради засвоєння знань з хімії, а не лише заради хороших балів, необхідне розуміння ними ролі цих знань для життя, майбутньої професії, а також усвідомлення ними свого обов’язку вчитися, оволодівати знаннями. Таке розуміння ролі знань і своїх обов’язків виникає у студентів під впливом пояснень викладачів та на основі раніше сформованого у них прагнення до суспільно оцінюваної діяльності. Внаслідок цього навчальна діяльність студента - медика набуває для нього більш високої значимості і новий мотив одержує певну спонукальну силу [2].
Мною було проведено тестування студентів І курсу нового набору на предмет з’ясування, як вони ставляться до окремих предметів.
В опитуванні брало участь 40 студентів І курсу різних спеціальностей і різних форм навчання. Відповідати потрібно було “так” або “ні”.
Отримано наступні результати:
Ставлення до предмету Матема-тика Укр. мова та літера-тура Хімія Біоло-гія Іноз.мо-ва
1. На занятті буває цікаво 15 чол. (37,5%) 17 чол. (42,5%) 10 чол. (25%) 20 чол. (50%) 8 чол. (20%)
2. Предмет корисний для життя 1 чол
(2,5 %), 2 чол
(5 %) 5 чол (12,5 %) 8 чол (20 %) 10 чол (25 %)
3. Вчу, бо це знадобиться у майбутній професії 5 чол
(12,5%) 2 чол
(5%) 5 чол
(12,5%) 8 чол
(20%) 5чол
(12,5%)
4. Дізнаюсь багато нового 1 чол,
(2,5 %) 7 чол, (17,5 %) 8 чол, (20 %) 1 чол, (2,5 %) 5 чол, (12,5 %)
5. Навчаюсь ,бо це мій обов’язок, але предмет не подобається 15 чол
(37, 5%) 7 чол
(17, 5%) 10 чол
(25%) 2 чол
(5%) 8 чол
(20%)
6. Не розумію, про що предмет, вважаю його зайвим 3 чол
(7,5 %) 5 чол (12,5 %) 2 чол
(5 %) 1 чол (2,5 %) 4 чол
(10 %)

Якщо надалі праця студента матиме успіх, підкріплюваний похвалою викладача, то бажання засвоїти знання перетвориться в безпосередній спонукальний мотив діяльності студента. Разом з тим, для зародження нового мотиву необхідно, щоб попередні мотиви дій студента, наприклад, бажання лише одержати хорошу оцінку або уникнути зауважень у викладача, втратили свою попередню велику значимість.
Зародження мотиву можна досягти наступними методами:
1. Вказати актуальність теми (є в плані НМК, оголосити її студентам).
2. Мотивувати навчальну діяльність:
а) при постановці цілей заняття;
б) при формуванні актуальності теми;
в) під час пояснення, коли застосовано приклади з медицини або використовуються задачі на матеріали з медицини;
г) доступне пояснення теоретичного матеріалу;
д) наукове обґрунтування супроводжується доступними, «простими» словами.
Внутрішні мотиви навчання чи навчально-пізнавальної діяльності щодо структури навчальних мотивів можна класифікувати за двома групами:
• пізнавальні мотиви, чи мотиви, які закладені в самій навчально-пізнавальній діяльності, ґрунтуються на інтересі студентів до змісту матеріалу, що вивчається, майбутньої професійної діяльності та самого процесу пізнавальних дій, які сприяють їх самоутвердженню у соціальному середовищі;
• мотиви досягнення, в основі яких – прагнення до успіху і уникнення невдач. Це можуть бути: широкі соціальні мотиви (мотиви обов’язку перед народом України, товаришами, батьками тощо); мотиви самовизначення (розуміння ролі професійних знань, навичок і умінь для майбутньої професійної діяльності та досягнення успіхів у ній тощо); мотиви вдосконалення (приклади видатних фахівців в галузі медицини); корисливі мотиви: намагання отримати заохочення, високі оцінки (мотивація благополуччя), прагнення бути найкращим серед товаришів (мотивація престижу); негативні мотиви: намагання уникнути неприємних відносин з педагогами, товаришами (мотивація уникнення неприємностей) [3, 4].
Велике значення в процесі мотивації належить безумовно викладачу. Предмет «Хімія», який я викладаю, якраз є вкрай важким для засвоєння студентами за відсутності у них мотивації. Студенти вважають хімію найскладнішим предметом курсу, нецікавим, мало пов’язаним з їх подальшим життям. Починаючи вивчати хімію з 7 класу, вони поступово втрачали до неї інтерес. Так, за результатами психологічного тестування, на початку навчального року студенти не відносили хімію до цікавих предметів (майже 100%). За даними тесту , студенти навіть побоювались цього предмету (79%), вважають його зайвим (майже 80 %). Виникає замкнене коло: студент не розуміє предмету, тому не хочу вчити, побоюється відповідати, а це сприяє подальшому нерозумінню, а саме хемофобії.
Аналізуючи проблему я використовувала різні прийоми та методи навчання, які б допомогли розімкнути це коло.
Спираючись на наукові дослідження, я окреслила таку послідовність прояву мотивації:
• внутрішня мотивація
• пізнавальний інтерес
• позитивне ставлення до предмету
Викладачам КМК було для з’ясування їх методів роботи щодо мотивації студентів до навчання запропоновано відповісти на такі питання: (відповіді «так» або «ні»)
1. Я намагаюсь знайти спільну мову зі студентом.
2. Намагаюсь придумати щось цікаве на кожне заняття.
3. Мені байдуже, якщо оцінки студента погані, насильно не навчиш.
4. Одну і ту саму тему у кожній групі я викладаю по–різному .
5. Я вважаю, якщо студент погано вчився в школі, то і в нашому навчальному закладі у нього немає шансів.
В опитуванні приймали участь 15 викладачів.

№ з/п Так Ні
1. 15 чол (100 %) -
2. 1 чол (6,7%) 14 чол (93,3%)
3. 14 чол (93,3%) 1 чол (6,7%)
4. 15 чол (100 %) -
5. - 15 чол (100 %)

Таким чином, можна зробити висновок, що більшість викладачів добре усвідомлюють проблему мотивації студентів та віддають багато часу на її вирішення. Окрему увагу хочу приділити предмету «Хімія». Початковим етапом повинно стати прагнення позбавити студента страху перед предметом, а, точніше, страху перед його незнанням, нерозумінням. Для цього можна на початку курсу запропонувати цікаві програми, які легко можна поставити навіть на телефон. Наприклад, віртуальна лабораторія: http://www.virtulab.net/index.php?option=com_content&view=category-&layout=blog&id=57&Itemid=108 [5] Ця програма дає можливість студентам не тільки подивиться досліди, але й робити їх самостійно, навіть застосовуючи прекурсори. Інша корисна програма – це ChemDraw http://www.cambridgesoft.com/software/overview.aspx, яка допомагає створювати просторові структурні формули органічних сполук. Це значно сприяє засвоєнню теорії будови органічних сполук:


Нарешті, програма PL Table (https://pl-table.en.softonic.com) - це багато¬функціональна періодична система елементів, краща реалізація періодичної системи на PC, що дозволяє отримувати вичерпну інформацію про елементи.
Застосування таких програм спрямоване на виклик початкової зацікавленості предметом, а згодом, студенти зрозуміють, що хімія – наука майбутнього, яка повна несподіванок, новацій, відкриттів, та навчаться любити та розуміти її.
Список використаних джерел
1. Герберт Д. Организационная психология. Человек и организация. – Х.: Гуманитарный центр, 2006. – 624 с.
2. Гурняк І.А. Система практично зорієнтованих завдань і дослідів з теми «Хімічні явища». – Суми: РВВ СОІППО, 2008. – 60 с.
3. Моніторинг якості освіти: світові досягнення та українські перспективи / За заг. ред. О.І.Локшиної – К.: К.І.С, 2004. – 128 с.
4. Ford, M. Motivating humans: Goals, emotions, and personal agency beliefs. Newbury Park, CA: Sage. , 1992. – 145p.
5. Безручко В. Т., Масленніков В. В. Комп’ютерні курси для безперервного вивчення хімії та спеціальних дисциплін // Міжнародна конференція-виставка “Інформаційні технології в безперервній освіті”. Тез. докл. Петрозаводськ, 1995. C. 74.