Гудкова Г.В. КОНТРОЛЬ АБО СВОБОДА ТВОРЧОСТІ ПРИ ВИХОВАННІ СТУДЕНТІВ

Гудкова Галина Вікторівна
Викладач вищої категорії з фізики та астрономії, Відокремлений структурний підрозділ «Новокаховський коледж Таврійського державного агротехнологічного університету», gud.galochka@gmail.com

КОНТРОЛЬ АБО СВОБОДА ТВОРЧОСТІ ПРИ ВИХОВАННІ СТУДЕНТІВ

Майбутнє будь-якої країни, як відомо, в руках молоді. Саме тому треба звернути увагу на те, якими ростуть діти, яка сьогодні молодь, і чи зможуть вони у майбутньому розвивати нашу країну. Звісно, початкове виховання, фундамент, дають батьки, а далі - виховання молоді залежить саме від вчителів, викладачів як технікумів, так і вищих учбових закладів. Учительська професія – це людинознавство, проникнення та вивчення духовного світу людини. Щоб якнайшвидше досягти найкращих результатів у навчанні та мінімізувати зусилля – потрібно оптимізувати сам процес навчання. В цей момент постає питання: яким чином впливати на студентів і як найкращим шляхом донести до них ту чи іншу інформацію?
Щоб відповідь на це питання була змістовною, спочатку треба розглянути ресурсний підхід до виховання молоді. Науковці Р.Ш. Акбашева, Б. С. Гершунський відносно особистості виділяють зовнішні та внутрішні ресурси. Так, під зовнішніми ресурсами вони розуміють умови та засоби, що сприяють особистісному розвитку людини та її діяльності. У системі внутрішніх (тобто індивідуальних) ресурсів особистості вчені виділяють такі підсистеми, що пов’язані із спадковістю, зі станом здоров’я, рівнем інтелектуального розвитку і т.д. Якщо більш детально розглядати ресурсний підхід, то можна сказати, що він орієнтує навчання на пошуки та розвиток потенційних можливостей учнів. Виявлення індивідуальних ресурсів кожного студента забезпечує підвищення ефективності сприйняття інформації.
Ресурсний підхід у педагогіці розробляють Т.Давиденко, В.Лозова, І.Якиманська та ін. [1]. Його визначають як певну сукупність умов і засобів, необхідних для реалізації потенційних можливостей людини. Враховуючи ці можливості, треба визначитися, яку методику виховання використовувати – навчальний процес повністю контролювати, або давати більше свободи для реалізації потенціалу студентів.
При цьому завжди потрібно враховувати який студент за темпераментом. Наприклад, сангвінік добре зрозуміє поставлене завдання, якщо до нього підійти з гарним настроєм, підкреслюючи його лідерські здібності, пояснити, як задана інформація буде йому корисна для прояву своїх здібностей (тобто ресурсів) . А до меланхоліка, так як він по більшій мірі є інтровертом, зовсім інший підхід. Він замкнутий, саме тому спокійна атмосфера – його стихія, для нього має бути більше уваги.
Але є одна рекомендація для всіх типів темпераменту – давати змогу студентам розвивати свої здібності, тобто використовувати свої ресурси. Надвеликий контроль в даному випадку може негативно відобразитися на самооцінці та творчому натхненні молоді. Адже, контролюючи, викладач своєю думкою впливає на процес і кінцевий результат діяльності студента, не дає йому перспективи проявити себе як особистість. А, як відомо, кожна людина прагне, щоб в ній бачили індивідуальність та унікальність. Навіть Василь Сухомлинський вважав, що головною метою навчально-виховного процесу є всебічний розвиток особистості і її неповторність. [2]. Також одним із його постулатів є вислів про «відсутність подібних, бездарних і лінивих дітей. У кожної людини є задатки, обдаровання, талант до певного виду або кількох видів (галузей) діяльності». Через це вчителі мають заохочувати будь-які спроби студента на реалізацію себе, підтримати та допомогти розкрити особистість.
Якщо у підлітка високі розумові здібності, то виявлення його потенціалу та взагалі його виховання не викликає особливих труднощів. Але як бути із студентами, які мають знижену здатність до навчання? На думку В.О.Сухомлинського, подолати це завдання можна лише за умови використання особливих заходів та делікатного індивідуального підходу у навчанні та вихованні. «З учнями, що з трудом опановують знання, ми проводимо копітку індивідуальну роботу. Розвиваючи нахили цих учнів, ми добиваємося, щоб кожний з них досяг успіху, якщо не в навчанні, то в праці. Цей успіх стає моральною підтримкою, яка надихає учня на подолання труднощів у навчанні». [3].
Підсумовуючи можна сказати, що, як з енергійними екстравертами, так і з замкнутими інтровертами, можна знайти спільну мову. Тільки потрібно звертати увагу на індивідуальні особливості кожного студента, щоб допомогти йому розкрити свої здібності і ресурси.

Список використаних джерел
1. Лозова В.І. Лекції з педагогіки вищої школи: навч.посібник. – Харків: «ОВС», 2006. – С. 496.
2. Кривенко О. Педагогічні ідеї В.О.Сухомлинського і національна школа // Сільське життя. – 2003. – 27 вересня. – С. 4.
3. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: У 5-ти т. – К., 1976 - 1978